Повернувся з-за кордону, щоб захищати Батьківщину: історія Героя з Волині, який більше року вважався зниклим безвісти

Спогадами про Героя поділилась його дружина Тетяна, пише Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».

Юрій з’явився на світ 22 травня 1993 року у селі Вигнанка. Ходив до Почапівської школи, по її закінченню навчався у Луківському ПТУ22. Працював у Луківській ПМК помічником кранівника, пізніше, як і багато нашої молоді, їздив на заробітки до Польщі.

«Ми давно знали одне одного, — розповідає Тетяна Хвалько. — Я родом з сусідніх Чорноплесів, працювала у Вигнанці в магазині. Сподобалися одне одному, зустрічалися чотири з половиною місяці, у 2014 році одружилися».

Після весілля Тетяна та Юрій оселилися у Лукові, де купили квартиру.

Невдовзі сім’я поповнилася хлопчиком, якого назвали Кирилом. 24 лютого 2022 року стало тим рубіконом, який навпіл розділив життя кожного з нас. Юрій Хвалько на той момент перебував на заробітках у Польщі, але не зволікав довго — одразу ж приїхав додому. Спочатку записався у місцеву територіальну оборону, пізніше попросився у лави Збройних Сил України. 26 серпня Юрія у складі аеромобільних військ направили на навчання у Великобританію. У середині жовтня підрозділ, де служив Герой, повернувся на Львівщину, а невдовзі їх перекинули на Донбас.

«Коли ми розмовляли перед відправкою, Юра казав: та не переживай ти так, все буде добре, як Бог дасть, так і буде, — пригадує жінка. — Ще, пам’ятаю, у кінці розмови сказала йому: «Ангела-хранителя тобі». Й гадки не мала, що спілкуємося востаннє».

І лихо, на жаль, сталося. 2 листопада під час важких боїв поблизу Мар’їнки Юрій Хвалько зник безвісти. Дружина воїна розповідає, що офіційно їй повідомили про це 14 листопада. А за два дні до того зателефонував невідомий і сказав, що Герой загинув.

«Я не говорила з ним, а буквально кричала, що такого не може бути, — каже жінка. — Пізніше поліція встановила, що дзвінок був з території Донецької області. Але хто це був, звідки він знав — невідомо…»

Пізніше відбувся обмін тілами, потім — експертиза ДНК, яка підтвердила найстрашніше: Юра загинув. На жаль, неможливо встановити обставин його смерті, оскільки один із побратимів, з якими він був у бою, нині у полоні, а решта полягли, і їх також упізнали лише через аналіз ДНК.

Травневого дня провести Героя в останню дорогу прийшло багато людей і з Лукова, де проживав, і з сіл Почапівського старостинства, де зростав.

Герой запам’ятався усім, як позитивна людина, скрізь мав багато друзів, завжди був веселий, доброзичливий, вмів пожартувати, ніхто не пам’ятає, що він на когось образився чи образив сам. Дуже любив риболовлю. За що не візьметься, все у нього виходило, допомагав усім, хто звертався...

Спершу, коли прийшла звістка про загибель Героя, багато хто не вірив, казали, мовляв, Юра не міг загинути, він би викрутився…

«Розумію, що аналіз ДНК на 99% достовірний, розумію, що коханого вже не повернути, але той один відсоток, що лишається, — це павутинка надії… Регулярно переглядаю усю доступну інформацію в інтернеті, можливо, все це помилка, — каже Тетяна Хвалько. — У травні ми заручилися, у травні взяли шлюб, у травні в Юри день народження, у травні народився наш синочок. Травень для нас був щасливим місяцем. До того часу, як Юру поховали 13 травня…»

Сергій МАРИНЬОХА

Опубліковано з дозволу редакції газети «Наше життя».

Читайте також:

• «Усе нагадує про нього»: наймолодша вдова Волині розповіла про свого чоловіка-Героя
• Без батька залишилися син та донька: на Волині навколішки зустріли полеглого Героя Антона Скаршевського
• «Не була на балконі, бо його немає»: рідні загиблої від «Шахеда» у Києві волинянки розповіли про неї
• Боронили Україну до останнього подиху: на Волині рідним двох молодих Героїв вручили відзнаки