Меблі майстра з Волині користуються попитом і в Києві, і в Одесі

Проте, його вироби можуть також виглядати, наче створені з металу чи пластику, набувати відтінків сучасності і старовини. У Сергія є свій секрет, як все це реалізувати, аби здивувати клієнтів.

Запах свіжої деревини відчувається в майстерні, де працює Сергій, лиш тільки переступаємо її поріг. Наша розмова починається там, де народжуються красиві, практичні, екологічні меблі, котрі прославили майстра, який їх зробив, чи не на всю Україну, - пише газета «Полісся»

Спершу на примітивному саморобному верстаті точив деталі для табуреток, столів. Готові меблі батьківським мотоциклом возив на ринок у Камінь-Каширький. Так тривало кілька років, поки не “розкрутився”. Той верстат ще зберігаю як нагадування про ті часи. Не підіймається рука здати на металолом або порізати на метал, хоч і стоїть без діла. Пам’ять.

Сьогодні зовсім інші маю можливості, нове обладнання, але що замолоду, що тепер люблю доводити устаткування самотужки до ладу, модернізувати. От із металу виточив собі шаблони. Кріплю на токарний станок і він “сам” точить потрібного мені вигляду балясину, тощо. Зручно. Струбцини застосовую теж власної конструкції, зварені мною, серед іншого, з деталей від сільгосптехніки. Вони гарно допомагають, коли потрібно закріпити форму дерев’яної заготовки. Необхідної ж форми, якщо замовник хоче чогось нестандартного, досягаю, застосовуючи спеціальні технології.

Зокрема, пропарюю деревину, тоді вона стає податливішою. Дерево – “живий” матеріал, із ним приємно працювати. Воно, як на мою думку, більш краще підходить для виготовлення меблів, ніж тирсоплити, які мають ряд недоліків, не є екологічними. Тому обрав дерево та шукаю способів, як його цікаво показати: лакую, фарбую, патиную. Техніки застосовує різні, залежно від того, чого хочу досягти. От хтось просить зробити меблі під старовину, комусь подавай яскраві кольори – це запросто. За роки набув досвіду, знаю нюанси, хоч ніде не навчався цьому фаху, самоук, – розповідає Сергій Литвин.

Найкращою школою для Сергія стало саме життя, приклад дідуся Івана Миколайовича, який був знаним умільцем витесати файні діжки під соління, зберігання продуктів, робив маслобійки. Щось перейняв від нього, до чогось дійшов своїми мозолями. Також на згадку про дідуся зберігає його рубанок, котрим і сам колись користувався.

Нині у процесі виробництва Сергій послуговується переважно електроінструментом, адже замовлення об’ємні. Ось, наприклад, якщо працює над вікнами чи дверима, то тут, пояснює, потрібне сучасне приладдя. Із меблями аналогічно. Хоча, щоб довести до ідеалу виріб, зовсім без ручної праці не обійдешся. Лише так досягається якість.

Мені достатньо глянути на фото речі, і відразу розумію, що повинен  робити, як та за чим. Ліжко, шафа, стіл – неважливо, побачив на картинці, відчув, що можу відтворити або створити унікальний зразок, і вперед, реалізувати задум. Для патинування краще підходить дуб, сосна навпаки – не годиться. Якщо фарбувати сосну, то через особливості її структури може вийти ефект якоїсь пластмасової речі. А вже лаками на водній основі не бажано покривати той же дуб, замучишся шліфувати, та й результат вийде кепський.

Два дні приблизно йде на виготовлення крісла. Трохи довше – ліжка.  Ціна меблів не набагато дорожча за фабричні, тобто виготовлені з тирсоплити. Але якість незрівнянно вища. Ці меблі  створюють атмосферу затишку та гармонії в оселі, не шкідливі, будуть радувати своїх власників протягом десятиліть. У цьому вже переконалися мешканці всього району, міст і сіл України, звідкіля отримував замовлення. Доставляв і в Одесу, і в Київ, – мовить співрозмовник.

Сергій Литвин — майстер не лише добрий, тямучий, але й ощадливий. У нього нічого не пропадає. Самотужки зробив установку для виготовлення паливних брикетів, переробляє в ній тирсу, що залишається. Брикетами опалює будинок, майстерню.

Читайте також:

• Коли дерево стає золотим: нацгвардієць з Луцька створює іконостаси
• Створює оригінальні підвазонники: мама трьох діток з Волині перетворила хобі у свою роботу
• Замовляють з усієї України: історія майстрині з Волині, яка зробила бізнес на рушниках та іконах, вишитих з бісеру