«Ми і наші діти – це приклад єдності й протистояння поколінь»: лікарка-стоматолог з Волині про сімейні цінності і медичні інновації

Про лікарку розповідає газета «Місто вечірнє».

Алла завжди мріяла стати лікарем. Хоча перша спроба вступити до Полтавського медичного інституту не була успішною, вона не здалася, а влаштувалася санітаркою до місцевого фельдшерсько-акушерського пункту і паралельно працювала техпрацівницею в школі. Пізніше вступила до Івано-Франківського медичного інституту, де зустріла свого чоловіка Ігоря Бутулая.

В 1993 році подружжя Бутулай стали жити й працювати у Володимирі. Ще у студентські роки лелека приніс їм донечку Іринку, а вже у Володимирі-Волинському з’явився на світ син Богдан. Лікарня виділила подружжю квартиру у будинках барачного типу поруч з лікарнею, де сім’я прожила десять років. Не зважаючи на те, що умови життя були далеко не комфортними, Алла Леонідівна вважає ці роки самими щасливими. Можливо, це була молодість, росли й тішили серце дітки. Та й у душі ще була весна.

Опорою сім’ї був Ігор Миколайович. Він не тільки лікарем-професіоналом, а й люблячим і уважним чоловіком, турботливим і мудрим батьком. Не раз, забувши про власний відпочинок, усі свої сили й весь час віддавав роботі та сім’ї. Весь час проводив на роботі, на чергуваннях, а у вільний час їздив до Польщі, бо потрібно було утримувати сім’ю, ростити й вчити дітей.

Діти брали приклад з батьків і з юних років гартували себе до майбутнього. Донька Ірина спочатку здобула освіту юриста, а потім звернулася до медицини, здобувши диплом клінічного психолога і працює в психіатрії та психотерапії. Син Богдан, зацікавлений професією матері, став стоматологом, здобув освіту в Полтаві та зараз разом із дружиною активно працює над новими ідеями в стоматології.

Алла Леонідівна пишається тим, що її діти не тільки продовжують її справу, а й ініціюють прогресивні зміни в галузі. Вони активно беруть участь у семінарах і симпозіумах, працюючи над новими підходами до лікування та гігієни.

«Діти нас часто критикують, запевняють, що все потрібно робити по-іншому, викликаючи у нас стимул до розвитку, до професійного і самовдосконалення», — говорить вона.

Сім'я Бутулай є прикладом єдності поколінь у медицині. Алла наголошує на важливості збереження сімейних цінностей, таких як підтримка, взаємодопомога та постійний розвиток.

«Сучасна молодь ставить медицину в першу чергу на якість. Основна ставка робиться на гігієну. У наш час гігієна як предмет у виші викладалася і використовувалася на практиці, але їй не приділяли такого значення, як нині. Люди закладають багато стереотипів, як сімейних, так і суспільних, але не всі ці стереотипи є здоровими. Якщо батьки навчать дітей доглядати за своїми органами, у тому числі зубами, то ці діти виростуть здоровими. А отже, сформується і здорове суспільство. Дуже важливо нині відновити втрачене і зберегти те корисне, що є. Молодь ставить питання, що якісно лікувати треба від самого початку, а не думати, як підтримати вже хворий зуб», - розповідає Алла.

В сім’ї Бутулай дуже цінують літературу, кіномистецтво, подорожі. Алла Леонідівна пригадує, з якою цікавістю спостерігали за розвитком сюжету у відомому фільмі «Доктор Хауз». Цей фільм зіграв певну роль у тому, що Богдан Бутулай обрав професію лікаря. Саме тоді у нього з’явилися ідеї щодо передової якісної медицини, а також страхової медицини. Члени родини багато подорожували. Правда, не завжди вдавалося робити це разом.

Не менш важливою для родини є підтримка старших поколінь. Це батько пані Алли – Леонід Віталійович. Йому нині 86 років. Втративши дружину, він переїхав до доньки. За словами Алли Леонідівни, це справжній господар. Невтомний трудівник, Який доглядає подвір’я, садибу, город, а ще тримає кролі. Ці милі тваринки вже втратили статус «дієтичного м’яса», а утримуються як члени сім’ї.

Ба, є ще одна особа, яка заслуговує на увагу. Це кіт Мусій, улюбленець родини. Ця персона має надто солідний вигляд, аби залишитися поза увагою.

Поспілкувавшись з Аллою Леонідівною Бутулай, мимоволі спливають в пам’яті безсмертні слова Івана Котляревського «Де згода в сімействі, там мир і тиша, щасливі там люди, блаженна сторона». Це наче про родину Бутулай.

Читайте також:

• Сім'я з Волині виховує 10 прийомних дітей з інвалідністю
• Взяли двох діток з лікарні: єдина патронатна сім'я у Луцьку стала прихистком для сестер з Донеччини
• Нещодавно був батьком-одинаком: волинянин з коханою виховують п’ятеро дітей