Волинський священник пояснив, у що не варто вірити на Медовий Спас

Настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці села Рачин Горохівського району отець Матвій Близнюк розповів журналістам ВСН, що освячені речі не мають магічної сили, а головне у святі це молитва, подяка Богові та участь у богослужінні.

На Медовий Спас до храмів традиційно несуть мед, мак, польові квіти та «маковійчики». Через це в багатьох складається враження, що саме освячення продуктів є головною частиною свята. Насправді ж ця традиція лише доповнює богослужіння.

«Освячення різних речей — це доповнення. Людина приходить до храму насамперед для того, щоб бути в єдності з Богом, помолитися, подякувати Йому. Уже після цього вона може освятити мед, мак чи інші дари. Важливо не забувати про Бога за освяченими речами».

Священник додає, що церква не встановлює жорсткого переліку того, що можна або не можна приносити на освячення. Значення має не стільки сам предмет, скільки намір людини.

Одним із найпоширеніших забобонів залишається переконання, що після освячення мед набуває особливих лікувальних властивостей. За словами священника, мед справді є корисним продуктом, однак молитва не змінює його фізичних властивостей і не робить ліками від усіх хвороб.

«Коли ми освячуємо мед, то молимося, щоб Господь благословив людину, яка його споживатиме. Але сам мед не стає ліками від усіх хвороб. Його властивості після освячення не змінюються».

Водночас він наголошує, що освячення це про молитву, про Боже благословення, а не магічний ритуал. Саме тому церква не приписує освяченим продуктам чудодійних властивостей і не протиставляє віру науковим знанням.

Не менш поширене переконання стосується «маковійчика», вербових гілочок чи дідуха. Дехто вважає, що вони здатні захистити оселю від нещасть. Священник пояснює: такі речі можуть нагадувати людині про Бога, однак не є оберегами.

«Захищає нас Бог. Освячені речі лише нагадують людині про Нього. Так само натільний хрест — це не амулет, а символ віри. Він не має магічної сили сам по собі».

Якщо освячений букет із часом висох або став непридатним, його не варто просто викидати до смітника. Найкраще — спалити, закопати у чистому місці або віднести до храму.

Існують і менш серйозні прикмети. Наприклад, побутує повір'я, що якщо на Медовий Спас намастити п'яту чи підошву взуття освяченим медом, незабаром можна зустріти майбутнього чоловіка.

Священник якщо після такого обряду хтось і знайшов своє кохання, то це радше збіг або результат того, що людина стала відкритішою до спілкування, а не дія освяченого меду. Тож гарні народні традиції не варто перетворювати на забобони.

Щороку виникають суперечки і навколо різних заборон. Одні переконані, що на Медовий Спас не можна працювати, інші — що цього дня заборонено купатися. За словами отця Матвія, такі твердження не мають церковного походження. На його думку, багато подібних прикмет виникли через життєві обставини, а згодом перетворилися на народні повір'я.

«Якщо людина побувала на богослужінні, помолилася, подякувала Богові, то за потреби вона може і працювати, і купатися. Християнство — це не перелік заборон. Важливо пам'ятати про Бога, а не жити страхом перед прикметами».

На переконання священника, забобони стають небезпечними тоді, коли людина починає довіряти їм більше, ніж Богові.

«Якщо людина будує своє життя навколо прикмет, боїться чорного кота чи вірить, що якась річ сама по собі принесе щастя або захистить від біди, тоді це вже суперечить християнському розумінню віри. Християнин має покладатися насамперед на Бога, а не на магічну силу предметів».

Читате також:

• Антициклон і дефіцит опадів: якою буде погода у серпні на Волині
• Від 40 гривень: у Луцьку вже продають букети до Маковія
• Волинянин знайшов справу життя на Буковині та понад 25 років вирощує троянди й фруктові дерева