Мріяв встати до народження сина: волинський захисник, який втратив на війні ноги, вчиться ходити на протезах

Суспільному чоловік розповів: поспішав, щоб стати на ноги до народження сина. Дружина Світлана – на дев'ятому місяці вагітності.

Далі розповідаємо історію Сергія, знайомство з коханою і весілля на візку.

Війна, поранення і кохана поруч

Сергія Копищика мобілізували до війська у перший день повномасштабної війни. На передовій боєць провів декілька місяців. Служив гранатометником.

В липні 2022-го в одному з боїв на Миколаївщині Сергій Копищик отримав важке поранення легень, ока та кишківника. «Нас було троє. Я і два моїх товариші. Один загинув на місці, другий – в лікарні. А мені пощастило трошки більше... Мені одразу відірвало ліву ногу», – каже військовий. Вже у медзакладі йому ампутували і другу ногу.

У лікарні поруч із Сергієм завжди була Світлана. Води познайомилися під час святкування Нового 2022-го року. Поки Сергій був на війні – постійно зідзвонювалися.

«Я заходила до нього в палату і бачила, що він дуже мою реакцію хотів побачити, він боявся, щоб не розвернулася і не пішла. Я не пішла, не могла інакше. Справжнє кохання, напевно. Не напевно, а так воно і є», – пригадує Світлана.

Після виписки з лікарні Сергій одразу зробив пропозицію Світлані. В січні 2023-го Копищики одружилися.

Життя на візку і вагітність дружини

За дев'ять місяців на візку, – каже Сергій, – найбільше його вразило те, наскільки не адаптовані українські міста для людей з інвалідністю.

«Відсотків 20, напевно в Луцьку і у Львові доступність. Якщо є пандус, він непридатний, сам я на нього не виїду. Таке відчуття, що людям, які на візках – не одружуватися, не харчуватися, не розважатися, абсолютно нічого не треба робити. Просто сиди вдома», – каже Сергій.

Сидіти вдома військовий відмовився. Щойно дізнався про вагітність дружини вирішив – мусить якнайшвидше стати на ноги і отримати протези.

Реабілітація і нові «ноги»

Військовослужбовець каже: його реабілітацію повністю оплатила держава, протези виготовив один із медцентрів, який фінансується благодійниками. Надалі планує стати в чергу на державне, пожиттєве протезування.

«Є надія на те, що вони мені поставлять електронне коліно і мені буде набагато легше на ньому ходити і я зможу в перспективі перейти на ціпок, а потім взагалі без нього», – говорить волинянин.

Зараз Сергій вчиться заново ходити. «Перший раз за дев'ять місяців я вийшов на вулицю, не виїхав, а вийшов! Круто», – каже він.

Після виготовлення протезів, – пригадує Сергій, – у центрі реабілітації всіх здивувало, наскільки швидко він пішов: «Я з парними ампутаціями найшвидше виписався звідти, що дійсно почав ходити. В мене дружина вагітна і з кожним днем все ближче і ближче до того, що вона буде народжувати. Треба мені ще навчитися рівні відстані ногами робити». 

Нині родина «сидить на валізах» і готові будь-якої миті мчати у пологовий. «В нас якось Марко був із самого почату, як зупинилися. Так і чекаємо на того Маркушика», – каже Світлана.

Після пологів Сергій планує пройти військово-лікарську комісію, звільнитися зі служби та повернутися на завод, де працював до повномасштабної війни.

Читайте також: 

• Хоче зустріти новонародженого сина на ногах: воїн, який працював і одружився у Луцьку, опановує протези
• Зі шпиталю - під вінець: у Луцьку з коханою побрався військовий, який втратив ноги на війні