На Волині родина зберігає вишитий рушник з гербом України, якому близько 100 років

Про знахідку на Волині у фейсбуці розповіла журналістка, громадська діячка та засновниця Всесвітнього дня вишиванки Леся Воронюк.

«Бачите тризуб-корінь, з якого починається деревце-рід? Ось цей волинський рушник надіслала підписниця сторінки Всесвітній день вишиванки Ольга Здробилко, і в Музеї української вишиванки ми зробили його фото та описи. Він такий неймовірний і безперечно стане окрасою книги-альбому про державну символіку у вишивці», - написала вона.

Як розповіла  у коментарі виданню ВСН речниця та кураторка проєктів «Всесвітнього дня вишиванки» Таїса Паращук, щороку до Всесвітнього дня вишиванки (третій четвер травня) їх команда презентує якийсь спецпроєкт. Цей рік не став виключенням. 

Цьогоріч планують видати українсько-англійську книгу-альбом, який наразі має робочу назву «Державна символіка у вишивці періоду 1920-1940 рр..». 

«Після перших анонсів у соцмережах про наш спецпроєкт відгукнулася шанувальниця Всесвітнього дня вишиванки Ольга Пірожик (дівоче прізвище Здробилко). Вона поділилася світлинами рушника і зголосилася надіслати його нашій команді для фотосесії та подальшого розміщення цих світлин в альбомі. Як розповіла пані Ольга, рушник з села Личини Камінь-Каширського району Волинської області. Належав прабабці по татовій лінії Ользі Шептелей (1913-2000 р.н.). Це її дівоче прізвище, бо хоч і мала сина, але через війну так і не вийшла заміж за прадіда офіційно, адже документи не змінилися. Прабабуся у свій час вишивала хрестиком, але зі слів тітки, можна припустити, що рушник вишивала її мама, тобто прапрабабця на початку ХХ століття. Рушник був знайдений у скрині в старій хаті разом зі старим конопляним полотном. Зараз належить і зберігається у родині Ольги Пірожик», - розповіла вона.

Сама Ольга Пірожик розповідає: про рушник, на жаль, багато не знають. Припускають, що це могла бути вишивка двоюрідної прабабці, яку розкуркулили, або прапрабабусі.

«Багато не знаємо про нього , нещодавно знайшли рушник в скрині і важко ідентифікувати, хто його вишив і чому. З розповідей тітки знаю, що прабабця не вишивала хрестиком, бо вчила тітку вишивати хрестиком, то було модно тоді і вдома були всі вироби, вишиті хрестиком. Бабця моя не вишивала, тож припускаємо, що це могла вишити інша прабабуся, яка була розкуркулена і вони жили в їхньому домі певний час, або ще прапрабабця», - ділиться вона своєю родинною історією.

Щоправда, зрозуміло, що цьому рушникові приблизно років 100, адже молодші покоління його не вишивали.

У листопаді-грудні минулого року фахівці проєкту провели ряд експедицій Львівською, Івано-Франківською, Тернопільською та Чернівецькою областями у пошуках старовинних вишитих рушників, сорочок, запасок, скатертин та інших речей домашнього ужитку, які містили вишиті синьо-жовті прапори, тризуби та гасла. Також працювали із приватними колекціонерами та державними музеями. 

Загалом під час експедицій вже віднайдено близько 300 експонатів з україської символікою: вишиті сорочки, запаски, рушники, пояси, котильйони, краватки, посуд, писанки тощо.

«З найцікавішого, що ми знайшли – це витканий килим із тризубами. А більшість таких речей були довгі роки заховані від радянської влади на горищах, закопані у скринях на городах чи у погребах, була сорочка захована у дуплі дерева. Також траплялася наволочка на подушку вишита у Сибірі голкою із кістки риби», - розповідає Таїса Паращук. 

Загалом ці експонати саме з цією тематикою досі ніхто окремо не систематизував та не описував, наголошують учасники проєкту. Але такі артефакти засвідчують, що навіть в періоди радянської та інших окупації українці максимально використовували візуальні маркери ідентичності як вияв національної позиції та ментальності. 

Юлія Малєєва