«Найгірше — це сни. Часто сняться загиблі побратими»: ветеран з Луцького району розповів про шість років служби в ЗСУ

Свою історію військовий розповів Суспільному.

"Найгірше — це сни. Часто сняться загиблі побратими. Я відправляв додому бійців, які загинули: частини тіл, рука, нога, голова. Найменше, що мені приходилось відправляти: це коли згорів наш танкіст і два фрагменти хребтової кістки в коробочці поїхали додому", — пригадує військовослужбовець.

Богдан Кравчук вісім років працював психологом в Держслужбі з надзвичайних ситуацій в області. У березні 2018 року чоловік вирішив іти до війська — підписав контракт зі Збройними Силами України. Волинянин потрапив у 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, служив на сході країни.

"В нас хлопці один за одним дивилися й один одному допомагали, підтримували. Без цього ніяк. Коли ти знаходишся на сході, в тебе є два напрямки. Ти знаєш, що спереду в тебе противник, а ззаду в тебе є побратими. Або ти їх захищаєш, поки вони переводять дух або вони тебе захищають, поки ти переводиш дух", — говорить боєць.

У 2019 році через травми чоловік переніс дві операції й за станом здоров’я звільнився та служив у військкоматі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Богдан Кравчук потрапив у 50 батальйон 100 окремої механізованої бригади.

"Служба далася дуже важко і я думаю, що я такий не один. Багато хлопців не повернулися додому, — каже волинянин. — Я рахую себе взагалі щасливою людиною, що в мене ще є руки, ноги. А мої побратими лишилися в степах Луганщини, Донеччини, деяких з них навіть не змогли забрати".

Зараз Богдан Кравчук лікується після отриманих травм в обласному госпіталі ветеранів війни. Додає: після звільнення зі служби хоче бути корисним захисникам як військовий психолог.

Читайте також: 

• На військовій службі - з 20 років: боєць на позивний «Банкір» обороняє українсько-білоруський кордон на Волині
• Пережив дев’ять операцій і дві клінічні смерті: історія воїна з Волині Ігоря Скучинського