«Найважливіше — це люди»: історія командира волинської «Сталевої Сотки»
32-річний Василь із позивним «Крук» має за плечима роки військової служби, бойовий досвід та участь у бойових діях від початку повномасштабного вторгнення. Нині він — молодший лейтенант і командир механізованого взводу у 2-му механізованому батальйоні 100-ї окремої механізованої бригади, до якого приєднався у жовтні 2025 року. Військовий переконаний, що на війні найважливішими залишаються люди, довіра та злагодженість підрозділу, а його найбільша мрія після перемоги — повернутися додому до родини.
Василь родом з Івано-Франківщини, за плечима – сотні ситуацій, у яких рішення потрібно приймати швидко, розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.
Під час строкової служби у лавах Національної гвардії України (з 2013 по 2015) чоловік отримав псевдо «Крук». У вересні 2021, після завершення навчання, Василь вирішив підписати контракт із Збройними Силами України. Першим його підрозділом стала 128 окрема гірсько-штурмова бригада.
Повномасштабне російське вторгнення він зустрів на Запорізькому напрямку. Відтоді – фронт, бойові завдання, люди поруч і постійне навчання.
Сьогодні Василь – молодший лейтенант, командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні 100 окремої механізованої бригади. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.
«Найважливіше – це люди. Якщо твій підрозділ злагоджений, якщо хлопці довіряють один одному і командиру – тоді можна виконувати завдання», – переконаний боєць.
Василь виходить на позиції разом зі своїми військовослужбовцями. Каже, що власний досвід потрібно не просто зберігати, а передавати тим, хто поруч.
«На війні немає дрібниць. Твої вміння та навички у потрібний момент можуть врятувати чиєсь життя», – стверджує «Крук».
Але поза військовою формою, званням і позивним «Крук» – звичайна людина, у якої є родина. Найбільше його чекають мама Дантеса Юріївна та дружина Віра.
Війна навчила його цінувати прості речі. Розмову з близькими. Тишу. Звичайний день без обстрілів. Можливість просто бути вдома. І саме про дім Василь думає, коли говорить про майбутнє після війни.
Читайте також:
- Боєць волинської бригади зі звичайного автомата збив 12 російських дронів за півтори години
- Від слюсаря до командира «Граду»: історія бійця волинської «Сотки»
- «Я залишаю бригаду боєздатною та однією з кращих»: командир волинської 100-ї ОМБр Руслан Ткачук переходить на нову посаду
Будь в курсі усіх новин
