«Найважливіше — це люди»: історія командира волинської «Сталевої Сотки»

Василь родом з Івано-Франківщини, за плечима – сотні ситуацій, у яких рішення потрібно приймати швидко, розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.

Під час строкової служби у лавах Національної гвардії України (з 2013 по 2015) чоловік отримав псевдо «Крук». У вересні 2021, після завершення навчання, Василь вирішив підписати контракт із Збройними Силами України. Першим його підрозділом стала 128 окрема гірсько-штурмова бригада.

Повномасштабне російське вторгнення він зустрів на Запорізькому напрямку. Відтоді – фронт, бойові завдання, люди поруч і постійне навчання.

Сьогодні Василь – молодший лейтенант, командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні 100 окремої механізованої бригади. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.

«Найважливіше – це люди. Якщо твій підрозділ злагоджений, якщо хлопці довіряють один одному і командиру – тоді можна виконувати завдання», – переконаний боєць.

Василь виходить на позиції разом зі своїми військовослужбовцями. Каже, що власний досвід потрібно не просто зберігати, а передавати тим, хто поруч.

«На війні немає дрібниць. Твої вміння та навички у потрібний момент можуть врятувати чиєсь життя», – стверджує «Крук».

Але поза військовою формою, званням і позивним «Крук» – звичайна людина, у якої є родина. Найбільше його чекають мама Дантеса Юріївна та дружина Віра.

Війна навчила його цінувати прості речі. Розмову з близькими. Тишу. Звичайний день без обстрілів. Можливість просто бути вдома. І саме про дім Василь думає, коли говорить про майбутнє після війни.

Читайте також:

• Боєць волинської бригади зі звичайного автомата збив 12 російських дронів за півтори години
• Від слюсаря до командира «Граду»: історія бійця волинської «Сотки»
• «Я залишаю бригаду боєздатною та однією з кращих»: командир волинської 100-ї ОМБр Руслан Ткачук переходить на нову посаду