Боєць волинської бригади зі звичайного автомата збив 12 російських дронів за півтори години

Свою історію військовий розповів на АрміяInform, згадавши службу на різних напрямках та шлях до війська у 2024 році.

«Мальок» входить у групу вогневої підтримки, яка відіграє важливу роль у захисті артилерійських розрахунків, адже російські дрони постійно полюють на українські гармати. Поки гармаші зосереджені на виконанні бойового завдання, стрільці спостерігають за небом, прислухаються до навколишніх звуків, виявляють безпілотники й нищать їх зі стрілецької зброї.

«Ми прикриваємо даний нам об’єкт. Коли вони (артилеристи — ред.) працюють, ми стоїмо, слухаємо. Перш за все, треба розрізняти звуки, бо коли працює машина, тяжко почути, що щось летить. По-друге, ми маємо бачити. Якщо щось летить, я хлопцям кажу, вони опускають ствол і відходять від машини, щоб у разі чого їх не поранило», — розповідає «Мальок».

Під час чергування він відходить від техніки, щоб мати кращий огляд і завчасно попередити побратимів про небезпеку. За його словами, зв’язок є далеко не всюди, тому одним із головних «засобів виявлення» залишаються власні очі та слух. За два роки такої роботи уже навчився розпізнавати безпілотники по звуку. Прислухатися до всього, оглядати небо і бути готовим за лічені секунди відкрити вогонь — вже звична частина його щоденної роботи.

Збили 12 дронів за півтори години

«Мальок» пригадує день, коли російські загарбники один за одним спрямовували дрони в район, де працювала українська гармата. Щоб відвести безпілотники від артилеристів, військовий вирішив спробувати ввести в оману ворожих операторів БПЛА.

Поруч був порожній капонір. Він встановив там колоду так, щоб здалеку вона нагадувала ствол, та накрив позицію маскувальною сіткою. Коли з’явилися дрони, захисник разом з побратимом почав вести вогонь з іншого місця.

«Я їх (росіян — ред.) обдурив. Коли вони почали підлітати, я почав стріляти з іншого капоніра. Вони почали туди летіти, а ми там їх розстрілювали. Стріляли, стріляли, поки їм не набридло. 12 штук ми вдвох десь за півтори години збили. Все з автоматів», — згадує військовий.

Однак довго вводити противника в оману не вдалося. Бійцям довелося постійно змінювати місце перебування, аби самим не стати ціллю. Спочатку російські дрони атакували хибну позицію, а згодом зрозуміли, звідки по них ведуть вогонь.

«Потім ми перебігали, щоб на одному місці не сидіти, і вони вже почали по нас працювати. А ми стріляли. Маленький уламок тоді потрапив у живіт, але то жирові тканини, так що нічого страшного не було», — розповідає «Мальок».

Так звичайні автомати у руках досвідчених стрільців стали ефективними засобами боротьби з безпілотниками, які полюють на українських військових і техніку.

Із закордону — до війська

До війська чоловік долучився у серпні 2024 року. Вирішив добровільно підписати контракт. До цього тривалий час працював за кордоном — спочатку в Нідерландах, згодом у Німеччині. Повернувся в Україну через сімейні обставини. Згодом вирішив залишитися та долучитися до війська.

«Я завжди працював за кордоном. Потім так склалося, що мусив приїхати. Назад уже не поїхав. Я завжди думав, що війна з росією буде», — згадує «Мальок».

Раніше він вже був знайомий із військовою справою — проходив строкову службу. Коли у 2024-му році знову вдягнув форму, вирішив долучитися до підрозділу протиповітряної оборони 100-ї окремої механізованої бригади, де вже служили його товариші.

«Ландшафт змінювався кожного ранку»

Раніше «Мальок» із побратимами виконував завдання на Торецькому напрямку. Там довелось працювати із зенітною установкою ЗУ-23.

Проте війна швидко змінювалася. Кількість ворожих дронів зростала, а разом із нею збільшувалася й загроза для транспорту, який рухався дорогами. Тому довелось прикривати автівки та іншу техніку. Найскладніше, за словами військового, було працювати поблизу Костянтинівки. Там через велику кількість обстрілів знайома місцевість могла змінитися буквально за кілька годин.

«Ландшафт змінювався кожного ранку. Можна сказати, що кожну годину», — згадує він.

Зараз «Мальок» прикриває розрахунок самохідної артилерійської установки «Богдана», який нищить ворожі цілі на Костянтинівському напрямку. Поки артилеристи розбивають позиції окупантів, він стежить за ситуацією в небі.

Читайте також:

• У 19 років — сержант і на бойових завданнях: історія волинянина з Князівської бригади
• Воював на трьох напрямках, двічі був у СЗЧ і повернувся: боєць із Луцька розповів свою історію
• Народився у День Незалежності та захищає Україну: історія 42-річного прикордонника з Волині