Не дав окупантами зайти в Київ: захисник з волинської бригади загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу
Командир батальйону волинської бригади майор Микола Сенькевич, позивний Генерал Балу, загинув 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Петропавлівка Купʼянського району Харківщини. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 6 жовтня захиснику виповнився 31 рік.
Про нього розповіли на платформі «Меморіал».
Микола народився в місті Шепетівка Хмельницької області. Виріс у селі Яблунівка. У 2008-му закінчив Манятинську середню школу, через два роки – Славутський ліцей-інтернат, де навчався за історико-правовим профілем. У 2015-му отримав вищу освіту на юридичному факультеті Національного університету «Острозька академія». Паралельно здобував освіту в Рівному при Національному університеті водного господарства та природокористування, де також закінчив військову кафедру. Любив рибалити та жартувати. Мріяв про власний дім, кота мейн-куна та німецьку вівчарку.
2016 року чоловік підписав контракт із ЗСУ. Був призначений на посаду командира механізованого взводу 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Там виріс професійно: до посади командира батальйону. Брав участь в АТО/ООС. У 2017 році був поранений у Станиці Луганській. У 2022 році в Макарові отримав травми в результаті авіаудару та втратив багато побратимів після того, як їм вдалося зупинити ворожу колону бойової техніки та не дати окупантами зайти в Київ. Після відновлення вирушив на Куп’янський напрямок, де брав участь у стримуванні російської агресії.
У 2022 року офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Людини, більш відданої свої справі, я не зустрічала в житті. Вірний чоловік, надійний друг, опора та підтримка всій великій родині. Людина з великої літери, що все своє життя поклала на захист народу України та її цілісності. Людина-любов», – сказала дружина офіцера.
Поховали Героя на «Новому кладовищі» у місті Славута Хмельницької області, де він жив із родиною.
Вдома на Миколу чекали мама Тетяна, брат Олександр, дружина Надія, сини Кирило та Микола, доньки-двійнята Марійка і Даринка.
Читайте також:
- Обіцяв повернутися, щоб одружитися, та зустріли «на щиті»: Зеленський розгляне петицію про присвоєння волинянину державної нагороди
- Небесний Легіон: Герой з Волині загинув за місяць після свого 34-річчя
- Одна за одною біда вдерлася в родину: війна забрала у волинянки племінника й коханого чоловіка
Будь в курсі усіх новин
