Не випускати українських дітей за кордон: що про цю ініціативу думають луцький адвокат та психолог

Журналісти ВСН звернулися за коментарем до луцького адвоката Тараса Манькута, наскільки ця пропозиція є законною.

«Перш за все, слід зазначити, що заяви окремих політиків щодо можливої заборони дітям виїжджати за кордон є лише їхньою особистою думкою, що не має жодного юридичного підґрунтя», - зазначив адвокат.

За його словами, статтею 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

«Зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У відповідності ж до частини 3 статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом», - констатував Тарас Манькут.

Також журналісти ВСН поцікавилися думкою кризової психологині Лєни Шторм щодо того, наскільки доцільно не випускати дітей за кордон, аби культивувати в них ненависть.

«Коментувати питання про те, чи варто забороняти українським дітям виїзд з України – рівноцінно тому, щоб легалізувати цю тезу в публічному просторі. Є цінності, котрі мають сприйматися аксіоматично і котрі не потрібно доводити. У тому числі, це стосується безпеки дітей.

Тож розмивати тут грані та робити однозначні теми дискусійними – це визнавати надто потужну суб’єктність за людьми, які продукують нездорові тези. Я зараз говорю про суб’єктність не як право висловлювати будь-яке твердження, яке не підпадає під поняття злочину. Тут, скоріш, про те, що не кожна думка, яка має право бути висловленою, повинна бути почутою та взятою до уваги на рівні широкої громадськості.

З огляду на це, не варто «захищати» очевидність – як на рівні юридичних, так і на рівні психологічних явищ. Потреба в тому, аби берегти дітей, є саме такою очевидністю. І тут кожен з батьків вирішує, у який спосіб він їх береже – чи їдучи за кордон, чи перебираючись до більш безпечного міста або села», - переконана Лєна Шторм.

За словами психологині, єдиним обґрунтованим винятком втручання держави є ситуація примусової евакуації родин з дітьми із територій, котрі перебувають на лінії зіткнення. У цьому випадку держава справді піклується про дітей. А от визнавати суспільну вагу різних скандальних заяв, де хтось намагається посягати на безпеку чужих дітей, є не надто гарним рішенням. Тим більш – крамольно це звучить, з огляду на сотні дітей, вбитих російськими ракетами.

«Маргінальні явища (такі, як подібні висловлювання) повинні лишитись маргінальними. У тому числі – це завдання суспільства, котре не повинно всерйоз їх розглядати, надавати їм надмірну увагу та психологічно обґрунтовувати очевидну потребу дітей в безпеці та захисті. Це та тема, про яку можна сказати відомим крилатим висловом: «Коли потрібно пояснювати, значить – не потрібно пояснювати»», - підсумувала Лєна Шторм.

Читайте також:

• Скільки коштів Луцька міська рада спрямувала на допомогу воїнам у серпні
• Обрала Україну та Волинь: історія переселенки, яка відмовилася від міністерської посади в «ДНР»
• На Волині вчителька не відпустила дитину до вбиральні: справою зацікавилися поліція та прокуратура