Обрала Україну та Волинь: історія переселенки, яка відмовилася від міністерської посади в «ДНР»
47-річна Наталія Чурсіна сьогодні обіймає посаду медичної директорки з амбулаторно-поліклінічної допомоги Волинської обласної інфекційної лікарні. Десять років тому їй довелося залишити Донецьк і почати нове життя на Волині.
Жінка розповіла Суспільному, як відмовилася від пропозиції окупаційної влади стати міністеркою охорони здоров’я самопроголошеної ДНР та як адаптувалася до життя на Волині.
Наталія народилася у Макіївці, до 2014 року працювала медичною директоркою в Донецькій обласній клінічній лікарні. З її слів, на початку війни у 2014-му, коли Донецьк окупували, у першу чергу думала про безпеку свої двох дітей-школярів, яких виховувала сама. Необхідність виїздити, каже, назріла й тому, що на роботі почалися утиски.
«Тебе примушують жити за іншими законами, з твого місця роботи забирають людей на підвали та проводять обшуки, коли забирають комп'ютерну техніку, зчитують інформацію, а потім катують, щоб ти зізнався, що ти з Правого сектору», — пригадує Наталія Чурсіна події 10-річної давності.
У Луцьк Наталія Чурсіна приїхала наприкінці літа 2014 року. Тут почала усе з нуля. Знайшла роботу, найняла житло. Син на той момент закінчив 9-ий клас, а донька 7-ий.
«І стало питання куди ми йдемо? Відповідно, однозначно це не мало бути ДНР. Дуже хотіла, щоб мої діти жили в незалежній Україні, мали перспективу жити в цивілізованому світі», — говорить лікарка.
Спочатку виїхали діти з бабусею, а потім до них приєдналася й сама Наталія Чурсіна. Каже, щодня йдучи на роботу не знала, який прапор висітиме на будівлі лікарні, та що на тебе чекає цього разу.
По приїзду на Волині розповідає жінка її теж не всі розуміли. Нині, каже, люди знають, що таке окупація і як там тяжко.
Діти Наталії Чурсіною нині вже виросли, закінчили школу на Волині. Жінка теж вийшла заміж за волинянина і каже, що відчуває себе волинянкою. Вдячна мамі, яка в шкільні роки наполягла на тому, щоб вона вчила в школі українську мову. Цей факт, каже жінка, проростив у ній відчуття патріотизму та самоідентичності.
Читайте також:
- З окупованого Маріуполя виїхала з прапором на шевроні чоловіка-військового: історія переселенки, яка живе у Луцьку
- 85-річна переселенка з Маріуполя разом із кішкою подолала тисячі кілометрів до Луцька: історія евакуації
Будь в курсі усіх новин
