«Ноги немає, розумію, що не відросте і так як було – не буде»: історія бійця з Волині
42-річний Віктор з Володимирського району на Волині займався розмінуванням територій на Донеччині. Наприкінці літа цього року військовий внаслідок поранення втратив частину лівої ноги та ліве око.
До лав ЗСУ чоловік приєднався торік у квітні. Не піти захищати Україну не міг, бо 2015 року теж був мобілізований, розповів Суспільному боєць, який перебуває на реабілітації в одному з медзакладів Волині.
«В мене була мотивація. Я бачив проблему, її треба якось вирішувати. Навіщо сидіти і чекати, поки вона сама вирішиться? Такого не буває. Зараз в більшості вмотивовані бійці — ті, які розуміють, де вони і що вони роблять», — каже Віктор.
Спершу волинянин служив на посаді оператора танково-ракетного комплексу неподалік Бахмута Донецької області. На початку цього року, розповідає, перевівся в іншу бригаду та займався розмінуванням територій.
«Я вважаю, що робив роботу – тяжку, невдячну. Тяжка, бо на тобі бронежилет, рюкзак, боєкомплект, автомат. А невдячна, бо тобі розказують, що в тебе зарплата велика. Давайте поїдьте, посидіть хоч би день під обстрілом. Я побачу, чи ви витримаєте», — говорить військовослужбовець.
Поранення Віктор отримав під час виконання бойового завдання із розмінування дороги на Донеччині.
«З дорогою було все нормально, а от посадка виявилася замінованою. Став лівою ногою, почув вибух і зрозумів, що далі мене понесуть», — каже волинянин.
Після поранення була операція в Дніпрі та лікування в різних госпіталях країни. Спершу чоловікові вставили кришталик в ліве око, завдяки цьому він знову бачить. Розповідає: у жовтні отримав безоплатний протез, тепер вчиться заново ходити.
«Повернули зір, повернули рухову функцію, трошки привикаю. Позаживало все, нічого не болить. Так, ноги немає, розумію, що не відросте і так як було – не буде. Просто живеш далі і привикаєш до цього», — розмірковує Віктор.
Військовий говорить: життя після поранень не закінчилося, тому не впадає у відчай та ні про що не шкодує, навпаки – адаптовується до нових умов і вчиться жити далі.
Читайте також:
- Навіки – 27: Герой з Волині Андрій Мельницький урятував побратимів, попередивши про напад ворогів
- На порятунок товариша не вистачило кілька миттєвостей: Герой з Волині навіки залишився молодим
- Відправили на «зачистку» без попередньої розвідки: 15 воїнів з Волині та Рівненщини полягли в одному бою
Будь в курсі усіх новин
