«Перемога здобувається потом і кров’ю»: у лавах волинської бригади служить нащадок воїнів УПА

Про це пише Володимирська газета «Слово правди». 

Донедавна Дмитро працював у ресторанному бізнесі, а у вересні 2022-го підписав контракт із ЗСУ, пройшов військовий вишкіл у Британії, і нині в складі механізованого підрозділу Князівської 14 омбр «куштує війну на смак». 

– Хотів служити саме в 14-ій бригаді. Ще до того, як стати до її лав, чув багато вражаючого про її бойовий шлях, про героїзм хлопців із 14-ки, допомагав їй, як волонтер, – розповідає Дмитро. – Тож коли прийшов час приймати рішення, не вагався. Розумів, що мушу зробити свій внесок у нашу боротьбу і в Перемогу. Напевно, якби не підписав контракт, якби не був зараз там, де потрібен, на фронті, просто зневажав би себе.

Козацький оселедець з’явився в Дмитра не випадково. Каже, йдучи служити, розумів, що часу і можливостей для зачісок не буде. Тож вибір був невеликий: поголити голову повністю чи спробувати оселедець.

– Спробував, сподобалося, –  усміхаючись, пояснює воїн. – А взагалі, йдучи у військо під час війни, я розумів, що ні про яку воєнну романтику не йдеться. Війна – це тяжка і брудна робота, яку необхідно робити. А перемога здобувається потом і кров’ю… Але як казав Симон Петлюра, «кров, пролита заради великої мети, не засихає!» Кожен із нас знає, заради чого він тут, за що воює: за свою державу, свою землю, своїх батьків, дружин і дітей. Вони вірять у нас, вони на нас покладаються. То хіба ми можемо підвести?

На фронті Дмитро отримав осколкове поранення щоки і контузію. І хоча, каже, поранення легкі, вони таки змусили багато над чим замислитися. «Недарма ж кажуть: той, хто вижив, сприймає життя інакше, ніж той, хто просто живе», – додає військовослужбовець.

А ще задовго до того, як війна покликала Дмитра на фронт, він мріяв поїхати в Британію і почати там нове життя. Чи міг він тоді знати, що в Британію потрапить уже солдатом, аби здобути там необхідні для війни навики?

- Таки правда, що мріяти треба дуже обережно, бо мрії збуваються, тільки далеко не завжди так, як нам уявлялося, – жартує воїн. – Та скажу вам відверто, у Британію я закохався, закохався в її природу, дуже схожу на українську, у надзвичайно приязних і простих британців. Тож свою мрію я не полишив, просто відклав її на потім. Бо зараз мрія інша, і найголовніша, – Перемога!

Ми всі зараз живемо в режимі війни, і саме вона, нав’язана ворогом, визначає свідомість і буття кожного, переконаний Дмитро. І кожен із нас там, де він є, на фронті чи в тилу, повинен робити те, що може, для нашої Перемоги.

Тільки так вистоїмо, виживемо, виборемо!

Читати також: 

• 4 дні коми і 40 операцій: боєць колишньої волинської бригади після року полону знову пішов на війну
• До сліз: у Волинській теробороні поділилися піснею про героїчну боротьбу українців
• Бійці волинської бригади спільно знищують ворога, але ніколи не зустрічаються