Пішов служити у 18, а тепер не уявляє себе без армії: історія воїна 100-ї бригади «Рудіка»
31-річний Владислав із позивним «Рудік» служить старшим механіком-водієм танкового батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Він відповідає за справність бойових машин і вже вирішив, що пов’яже своє майбутнє з армією навіть після завершення війни.
Про воїна розповіли на фейсбук-сторінці «Сталевої сотки».
Військова історія Владислава розпочалася, коли йому виповнилося 18 років. Отримавши повістку, юнак вирушив на строкову службу.
«Коли до дембеля залишався один місяць – почалося АТО і я вирішив підписати контракт», – пригадує військовий.
На початках Владислав служив на базі зберігання бронетанкового майна. Спочатку був такелажником, а після проходження навчання став водієм-механіком.
У 2025 році «Рудік» потрапив до однієї з частин Десантно-штурмових військ, однак цей період служби був нетривалим.
«Там я пробув декілька днів і через певні обставини змушений був піти в СЗЧ», – розповідає Владислав.
Втім, надовго залишатися поза військовою службою «Рудік» не планував. Згодом побратими порадили йому приєднатися до 100 омбр.
«Я дослухався до них і ще жодного разу про це не пошкодував», – зазначає військовослужбовець.
Нині «Рудік» обіймає посаду старшого механіка-водія танкового батальйону. Від його роботи залежить справність бойових машин і готовність техніки до виконання завдань. Серед основних обов’язків військового – підтримання бронетехніки в належному стані та забезпечення логістичних потреб підрозділу.
За роки служби Владислав здобув чималий досвід, який допомагає йому виконувати щоденні завдання. І хоча війна вимагає витримки, відповідальності та готовності до труднощів, військовий уже визначився зі своїм майбутнім: навіть після завершення війни він планує залишитися в армії.
Та поза службою на нього чекають найрідніші: дружина Діана та чотирирічна донька Ріанна.
«Рідні, звісно, хвилюються, але ставляться до мого вибору з розумінням», – говорить військовий.
Читайте також:
- Під вибухами рятував побратимів: історія прикордонника Волинського загону з позивним «Вітер»
- 270 днів на позиціях і 9 діб у кущах: як волинські бійці виходили з оточення
- «Нам справді пощастило»: волинський нацгвардієць розповів про небезпечний рейс