Після поранень – знову на передову: історія захисника з Волині

Про це пише Юлія Музика для видання Нова доба.

Це Іван. Артилерист. Один із тих, хто зустрічав ворога в перші дні повномасштабного вторгнення на Житомирщині, згодом на Київщині. Йому було 20, коли він прийшов до війська, самостійно обравши контракт замість строкової служби. І вже тоді – артилерію.

Перші бойові постріли його розрахунок зробив навесні 2022 року. Працювали по ворожих колонах і скупченнях техніки. Результати – знищені танки, БТРи, вантажівки.

Він пам’ятає ті перші дні як найважчі: холод, голод, короткий сон, постійна напруга. Та вже незабаром на допомогу прийшли місцеві мешканці, забезпечивши необхідне.

Далі були інші напрямки – Миколаївщина, Донеччина, Харківщина. Там Іван втратив побратимів і сам ледь не загинув. Під час одного з обстрілів ворожий дрон-камікадзе «Ланцет» тяжко поранив Івана – уламок пробив легеню. Лічені хвилини вирішували життя: завдяки швидкій евакуації, переливанню крові й самовідданості медиків хлопець вижив.

Та сталося найголовніше − Іван вижив. І, попри все, повернувся. До побратимів. До гармати. До війни. 

Сьогодні він знову на передовій, пліч-о-пліч із тими, хто не зламався. Поруч – довіра, братерство, відвага.

У мирному житті Іван – люблячий син, чоловік, батько та брат. Його дружина, уродженка Одещини, також військова. Наразі вона виховує їхню донечку та із надією чекає чоловіка з фронту. Іванові батьки, що мешкають у Костюхнівці, підтримують сина, пишаються ним, як і троє його сестер.

Для родини – він опора. Для України – герой.

Пишаємося тобою, Іване! Дякуємо за мужність, вірність та незламність!

Фото із фейсбук-сторінки 14-ої ОМБР ім. князя Романа Великого

Читайте також: 

• «Хотів жити для донечки, а загинув, рятуючи інших»: історія медика Романа Ткача з Волині
• Кохання на фронті: як війна згуртувала серця двох воїнів Князівської бригади
• «Я залишаюсь, бо не можу інакше»: історія 60-річного «Джмеля» з 100 ОМБр