«Я залишаюсь, бо не можу інакше»: історія 60-річного «Джмеля» з 100 ОМБр

Історію військовослужбовця розповіли на ютуб-каналі бригади, - пише Суспільне.

«Ніхто не народжений для війни. Я продовжуватиму військову службу, бо мені дітей шкода, які гинуть на війні», — каже чоловік.

Петро - родом з Волині, проте понад 40 років прожив у Києві. У цивільному житті 20 років мав своє власне СТО. Ремонтував авто.

«Ремонт бронетехніки й цивільних авто нічим не відрізняється. Просто трохи важче фізично, бо є різниця, що колесо зняти з легкового авто, а що з бронемашини», — говорить про свою роботу військовий.

Захисник підписав контракт та пішов на військову службу 2 роки тому. Каже псевдо «Джміль» обрав собі, бо це абревіатура головних цінностей в житті — «Добро, життя і милосердя».

На початку військової служби Петро Довбуш потрапив в Ямпіль у 55-ий батальйон. Нині ремонтує машини для військових з волинської сотки.

«У нас усі хлопці відповідальні. Стараються все зробити добре, щоб машина не підвела на полі бою. Бо нема техніки — нема вивезених поранених з поля бою. Якщо техніки немає, то все стає», — говорить «Джміль».

Чоловік каже, що найбільше його надихають діти і внуки. А найбільше бажання — вигнати росіян з української землі.

Читайте також:

• «Затрофеїти БТР — мрія кожного десантника»: історія бійця з Волині
• Після численних поранень знову на передову: історія бійця волинської бригади
• Волинянин 17 років працював на «швидкій», а тепер майже рік евакуює поранених з Торецького напрямку