Сергій Яцук із Волині пережив російський полон, але помер після повернення додому

40-річний Сергій Яцук із Рудки-Червинської, позивний «Історик», став на захист України у перші тижні повномасштабної війни, служив розвідником, потрапив у російський полон і через 19 місяців повернувся додому. Та після пережитого його серце зупинилося у рідній оселі.

Спогади про воїна опублікувала газета «Полісся».

Сергію Яцуку було 40 років. Він закінчив Волинський національний університет імені Лесі Українки. За освітою — історик. Коли 24 лютого 2022 року ворог посунув на українську землю, чоловік, не маючи за плечима військового вишколу, став на захист Батьківщини.

Вже 13 березня 2022 року Сергій був у Збройних силах України. Побратими одразу дали йому влучний позивний — «Історик». Спочатку воїн проходив службу у складі 125-ї бригади, а згодом був переведений до 54-ї окремої механізованої бригади. На посаді розвідника він виводив побратимів на найскладніші бойові позиції на Донеччині.

З фронту до рідної домівки долинали лише короткі дзвінки: «Я живий, здоровий. Більше не можу, бо немає зв’язку…» Ці декілька слів були для рідних єдиною соломинкою надії.

21 жовтня 2023 року Сергій востаннє вийшов на зв’язок, після чого – жодної звістки. Лише через місяці тривожних пошуків від побратимів стало відомо: під час виконання бойового завдання Сергій разом із товаришем потрапив у ворожий полон.

Для родини розпочалося виснажливе очікування, звернення до державних інстанцій, Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Через 19 місяців, 25 травня 2025 року, в межах масштабного обміну військовополоненими «1000 на 1000» Сергій Яцук повернувся в Україну. Проте це довгоочікуване повернення було оповите гірким болем.

Перебуваючи у ворожих катівнях, Сергій не знав, що найрідніша людина більше не зустріне його на порозі. Не витримавши тривоги, розпачу та невідомості за долю сина, померла його мати — Ганна Тимофіївна. Жінка, яка до останнього подиху вірила у повернення своєї дитини, так і не змогла його обійняти.

Сергій після реабілітації повернувся до рідної Рудки-Червинської — у хату, яка стала болісно порожньою.

На жаль, долі було завгодно відміряти йому надто мало часу. Серце воїна, яке витримало майже 2 роки ворожого полону, зупинилося у власному домі.