Приклад справжнього чоловіка, тата, наставника, вихователя: на Волині попрощалися з Героєм Миколою Боршуляком

Він народився 9 березня 1982 року у селі Радехів тепер Вишнівської громади Ковельського району. Навчався у місцевій школі. Професійну освіту здобув у Оваднівському училищі, де отримав фах електрика та водійські права. Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Микола після служби в армії вирішив залишитись у війську. З 2004 року виконував миротворчі місії в Іраку, Косово та Ліберії.

У 2006 році разом з дружиною Людмилою переїхав у Ковель. Його життя далі пов’язане з нашим містом, військовою частиною А2042, яка у нас дислокується.

Коли у 2014 році російський агресор розпочав вторгнення в Україну, Микола стає на захист країни.

Повномасштабне вторгнення застало чоловіка на сході. Після ротації він повертається у Ковель. Втім, продовжує їздити на фронт для виконання військових завдань. У січні цього року його призначають командиром єгерського відділення. Він, як досвідчений воїн, опікується обороною позицій свого батальйону на Покровському напрямку.

Побратими дуже цінували Миколу, адже знали: він ніколи не кине, завжди виведе з поля бою та зробить все, аби не втратити тих, хто поруч. Проте, не зміг вберегти себе.

За час своєї служби воїн отримав 11 відзнак від Міністерства оборони: за участь у миротворчих операціях, антитерористичній та операції об'єднаних сил, бойових діях під час повномасштабного вторгнення. Микола був люблячим батьком для своєї доньки та сина, прикладом справжнього чоловіка, тата, наставника, вихователя. Завжди знаходив час, щоб набрати, поспілкуватись, підтримати. Прагнув зробити все найкраще для своїх рідних.

15 лютого під час обстрілу позицій наших воїнів в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області Микола Боршуляк отримав травми, несумісні з життям.

“Не стало найдорожчої людини. Не здійсниться мрія доньки Діани, яка хотіла станцювати шкільний вальс на випускному з татом. Щирі співчуття родині: дружині Людмилі, дочці Діані, синочку Тимофію, мамі Людмилі Іванівні, сестрам Людмилі та Лесі, брату Віталію, усім, хто знав та любив цього достойного чоловіка, воїна, захисника Миколу Боршуляка”, - сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Багато теплих слів сьогодні звучало про загиблого Героя — справжнього патріота, українця, людини честі. Приїхало чимало односельчан провести свого земляка в останню земну дорогу.

Директор школи Надія Загола пригадала, що Микола досі є рекордсменом школи з бігу на коротких дистанціях, його прекрасну вдачу, хист до малювання. Ще в дитинстві він на своїх роботах зображав військо, техніку, ніби відчував, що з цим буде пов’язане його подальше життя.Привітний, веселий, щирий, з почуттям гумору, добрий.

Назавжди у пам’яті, назавжди — у строю. Миколі Боршуляку — навіки 42.

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині загиблого. Вічна шана і слава Герою!