Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікування

Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікування

38-річний захисник з Волині Андрій Марценюк поповнив лави небесного війська. Оговтуючись від поранення і контузії, чоловік наполегливо збирав речі, аби знову приєднатися до побратимів.

Та наслідки хоч і короткої, але жорстокої боротьби з ворогом, не відпустили Героя – він вкотре опинився в лікарняній палаті, де й перестало битися його змучене серце. Останні пів року він боровся за повноцінне життя.

Про нього розповідає газета «Полісся».

Андрія Марценюка усі в селі згадують теплим словом. Був спокійний, компанійський і уважний до інших, неконфліктний. Любив музику і танці. Кажуть, що гарніше за нього в сільському клубі свого часу ніхто й не танцював. А ще був вправний ґазда. Тримав чимале господарство, багато птиці. За ними й сумував, коли приєднався до війська. Щодня телефонував мамі Вірі Йосипівні, з якою мешкав в одному домі, аби доглядала і не продавала його старого й вірного коня Афоню.

Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікування

«Отакий він у мене: правдивий, щирий, добрий. Відчував, що всюди треба була його допомога. Був ніжний, турботливий… Коли вже одиниці ішли в армію – мої обидва сини служили. Андрій був у десантниках і рвався підписати контракт для служби в Іраку. Я його відмовила, а він мені решту життя дотинав, ображався за це. Все рвався на війну, і добився свого, – крізь сльози розповідає Віра Йосипівна. Маючи ІІ групу інвалідності по онкології, вона наполегливо просила наймолодшого з трьох її дітей не йти на війну. «Мамо, хто ж піде? Хто буде тебе захищати, як не я. Я мушу, я десантник», – повторював, і їздив у військкомат, аби його мобілізували. Отримував відмови. Не раз просив односельчан, які служили, забрати його з собою. Прагнув потрапити у 100 бригаду. Його мучив докір, що, маючи за плечима досвід служби в армії, сидить вдома. Тільки й говорив про військо. І ось 8 березня цього року, в роковини смерті батька, Андрієві вручили повістку. – Який він був щасливий, щоб ви знали! Здається, на радощах готовий був обійняти весь світ. Я просила: «Синочку, не йди. Я отримаю пенсію, заплачу за тебе штраф, якщо доведеться, тільки не йди». А він все не піддавався на вмовляння. Зібрав речі і поїхав. Я й змирилася, хоче служити – нехай, аби знову не таїв образи».

«Мамо, ми ДШВ, якщо ми пройдемо – наші війська пройдуть за нами. Ми їм дорогу прочищаємо», – коротко описав Андрій матері специфіку своєї служби. Взагалі, розповів небагато, а коли й починав щось говорити – заїкався, навіть нервував. Рідні й не наполягали, не розпитували зайвий раз. Вернувся живий – тому й раділи і навіть уявити не могли, чим закінчиться ця історія. Зрештою, по маленьких деталях зібрали для себе пазл Андрієвої боротьби: після навчання на полігоні потрапив у 25-ту окрему повітряно-десантну Січеславську бригаду у складі десантно-штурмових військ ЗСУ, яка виконувала завдання на Донецькому напрямку, став командиром групи. Пригадував, як, запримітивши руку, відкопав побратима з-під обваленої стіни, допомагав витягнути за комір пораненого, попри те, що той благав позбавити його мук. Ще й полоненого «взяли». Здається, справдився Андріїв сон, в якому він виводить з поля бою чотирьох. Сам же отримав під час ворожого обстрілу множинні осколкові поранення, контузію ока, роздробив і поламав ліву руку. У результаті – проблеми з пам’яттю, заїкання, «всихання» ушкодженої кінцівки… Відтоді й почалися його поневіряння по лікарнях.

Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікування

Змінивши кілька госпіталів, Андрій Марценюк за трохи більше як місяць потрапив на лікування і реабілітацію додому. На перший погляд, травмована рука зросталася, гоїлись рани, і сподіваючись на видужання, чоловік поволі скуповував заміну втраченим у вогні війни речам, складав все у два новенькі наплічники і чекав нагоди чимшвидше повернутися до побратимів. Все обіцяв собі знайти і повернути тіла полеглих. Однак доля визначила інакше. З часом чоловік почав кашляти, поступово додався біль у грудях. Усі думали застуда, й пора підходяща, а, виявилося, це впилися своїми кігтями в тіло захисника війна і смерть. І знову лікарня за лікарнею. Рівно за 2 тижні зірка воїна різко згасла.

Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю, що й забрало в їхнього Андрія шанси на одужання. До останнього він дивував їх силою духу – ніколи не пожалівся на біль, навпаки – переконував, що набирається сил. Навіть у минулий вівторок казав, що почувається краще, а вже в середу його серце зупинилося, затим відмовили й інші органи. Лікарі ще «завели» серце вручну, підключили захисника до всіх можливих приладів підтримки життєдіяльності. Однак в четвер 12 грудня Марценюка Андрія не стало – інтоксикація організму була надто високою.

Рідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікуванняРідні підозрюють, що ворог застосовував хімічну зброю: серце захисника з Волині зупинилося під час лікування

«Він був такий щирий, добрий, веселий. На ньому багато трималося, особливо це відчули, коли пішов служити. Немає Андрієвих рук – і ми наче всиротіли… Повторював, що за всіх нас воював, аби нам не довелося. А скільки йому випало страждань! Був найменшим у сім’ї, а завжди оберігав, – з тугою і вдячністю промовляє сестра воїна Наталія Кадира. – Брата поховали як героя, за його вічний спокій молилося багато людей. Ми вдячні всім, хто розділив з нами цей біль і горе…»

Повернувшись додому з госпіталю, Андрій просив у матері, аби купила в Камені-Каширському прапора і повісила на хаті, щоб всі знали – він захищав Україну. Хотів, аби його не забували товариші. Не так мало втілитися його бажання, іншою мала бути розв’язка. Тепер синьо-жовтий стяг сумно гомонітиме до вічності у тихій пристані останнього спочинку Андрія Марценюка, нагадуючи про його жертву. А матері ніколи не перестане боліти день її 69-річчя, коли в «подарунок» довелося доводити до ладу документи про смерть дорогого сина.

Іванна ВЕЛИЧКО

Читайте також:

Можливо зацікавить

Вперше в Україні: волинські медики провели унікальну операцію на серці

Вперше в Україні: волинські медики провели унікальну операцію на серці

На Волинь «на щиті» навіки повертається Герой Валентин Вавелюк. Просять гідно зустріти

На Волинь «на щиті» навіки повертається Герой Валентин Вавелюк. Просять гідно зустріти

У перший день війни пішов добровольцем на фронт: спогади про Героя з Волині Василя Клепенчука
історії війни

У перший день війни пішов добровольцем на фронт: спогади про Героя з Волині Василя Клепенчука

Після поранень – знову на передову: історія захисника з Волині
історії війни

Після поранень – знову на передову: історія захисника з Волині

Літній відпочинок на озері Пісочне у Волинській області
фото

Озеро Пісочне на Волині: як відпочити серед соснових лісів і скільки це коштує

На Волині батько полеглого нацгвардійця отримав посмертну нагороду сина-Героя

На Волині батько полеглого нацгвардійця отримав посмертну нагороду сина-Героя

230 білих грибів за одне «тихе полювання»: волинянка вразила уловом
фото

230 білих грибів за одне «тихе полювання»: волинянка вразила уловом

«Щоб не забував батька і пишався ним»: дружина загиблого Героя з Волині створює книгу для їхнього 5-річного сина

«Щоб не забував батька і пишався ним»: дружина загиблого Героя з Волині створює книгу для їхнього 5-річного сина

15 тисяч доларів за виїзд: на Волині затримали учасника схеми переправлення ухилянтів до Білорусі

15 тисяч доларів за виїзд: на Волині затримали учасника схеми переправлення ухилянтів до Білорусі