«Священник передумав і залишився в УПЦ МП»: історія церкви у Луцькому районі, яка перейшла до ПЦУ

У 2022 році духовний наставник релігійної громади села Борочиче отець Юрій Зарафутдінов оголосив про перехід у ПЦУ, але за кілька днів передумав і змінив рішення, - пише газета Волинь.

Приналежність церкви до ворожого московського патріархату боліла жителям села Борочиче Мар’янівської територіальної громади Луцького району ще до початку війни з російським агресором, хоч і не всім.

«Але Борочиче перемогло – переможе й Україна!» – з вірою в ці вітальні слова старшого декана Луцького району, настоятеля Свято-Вознесенського храму міста Горохова отця Андрія Сидора, який минулих вихідних очолив хвальну відправу, велелюдна церковна громада найперше молитовно просила в Святого Неба оберігати життя всіх українських захисників.

Разом із отцем Андрієм акафіст служили настоятель Свято-Миколаївського й Свято-Іллінського храмів села Борочиче отець Андрій Андрусик і настоятель храму Апостолів Петра і Павла селища Мар’янівка отець Віталій Куць.

Шлях був довгим і тернистим

Історія Борочича налічує вже як мінімум 453 роки. Своєю причетністю до однієї зі знакових її сторінок гордяться Віталій Шмат, Віталій Холонівець, Віталій Святинчук і Олександр Волошин. Ще 15 червня 1989 року вони, можливо, першими в Україні вивісили синьо-жовтий прапор на найвищому в селі місці – 36-метровій трубі котельні, а для кадебістів крейдою написали: «Заміновано!».

«Міна» бездоганно виконала свою місію – якнайдовше втримати полотнище на видноті. Прапор майже добу скликав у Борочиче жителів довколишніх сіл і подорожуючих берестечківською трасою. І коли в січні 2019-го храми України почали масово переходити до ПЦУ, то й Борочиче теж одним із перших виявило таке бажання. Люди раділи, що церковну громаду підтримав їхній духовний наставник отець Юрій Зарафутдінов, але невдовзі зрозуміли, що та радість була передчасною, бо за кілька днів священник передумав.

У лютому 2020 року активісти отримали від митрополита Луцького і Волинського Михаїла копію Томоса – документ, який засвідчував зречення борочиченської церкви від покровительства Росії, але отець Юрій його не визнав. У 2022-му священник таки наважився стати на шлях єднання з ПЦУ, про що 21 травня повідомив тодішній єпископ Гавриїл Кризина на своїй сторінці у фейсбуці, та вже 4 липня того року офіційний сайт УПЦ «Україна православна» з посиланням на raskolam.net тріумфував новиною з кричущим заголовком «ЛУЦК. Покаявшийся священник Волынской епархии вернулся в УПЦ вместе с прихожанами». «Священник Юрій Зарафутдінов, який у травні 2022 року ухилився в розкол, приніс покаяння і повернувся в лоно Української православної церкви», – йшлося у тому повідомленні.

«Щоб зайти до церкви, чекали 8 годин»

Сам отець Юрій цьогоріч пішов на фронт. Церква в селі зосталася в УПЦ МП, тому парафіяни, які залишилися непохитними в рішенні перейти до ПЦУ, вирішили більше не чекати й взялися зробити це без нього.

За словами місцевої жительки Людмили Прокопчук, найперше знову запросили всіх на збори оголошеннями в соціальних мережах і на видних місцях у селі, а потому зі списками пішли від хати до хати. Всього за перехід у підпорядкування Православної церкви України підписалося 369 людей. На основі протоколу зборів узаконили записане в ньому рішення юридично й позаминулої неділі з відповідними документами зібралися біля храму. Та цього дня відкривати його представники московського патріархату не прийшли. За словами Андрія Лебезуна, під проливним дощем люди стояли в очікуванні старости з ключами з 8-ї години ранку до 4-ї пополудні. Дзвонили, просили, шукали його вдома, а потому в присутності правоохоронців змінили вирізані замки й зробили опис церковного начиння, яке залишилося при майже порожньому вівтарі. У цей день, до слова, волонтер Андрій Лебезун із друзями Юрієм Бролінським і Олександром Клачуком прикрасили фасад храму синьо-жовтим прапором.

«Дехто навіть плакав від радості»

Те, що зникло, парафіяни планують докупити, а наразі благають у Бога словом і ділом Україні Перемоги. Чи не з початку війни в Борочичі допомагає боротися з ворогом жіночий швейний цех «Шпильки», який шиє все потрібне для фронту обмундирування. З цього села на всі фронти роз’їжджаються волонтерські екіпажі, серед яких свого часу був отець Юрій Зарафутдінов.

Борочиченці розповідають, що церковна громада ПЦУ в селі стає більшою і що на богослужіннях у Свято-Іллінському храмі минулих вихідних багато хто від радості просльозився: мовляв, дочекалися й кличемо в рідну церкву всіх, хто щиро хоче, аби все було Україна.

Читайте також:

• Сам попросився до ПЦУ: священник з Волині служить в новій церкві
• Дивний збіг обставин: на Волині невідомі облили фарбою авто священника. Відео
• Заборонили носити рясу та хреста: священника МП з Волині, який привітав Путіна з іменинами, позбавили права служіння
• Священник МП не допускав до сповіді людей, які хотіли український храм у селі: історія церкви на Волині