Поліг від кулі снайпера: історія Героя з Волині, який повернувся додому майже через три роки після загибелі

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Сергій народився 28 січня 1999 року в селі Ветли на Волині. Він був одним із шести дітей. Закінчив дев’ять класів школи, а потім опанував у Любешівському технічному фаховому коледжі професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

«Брат був дуже спокійним, добрим і завжди допомагав всім. В дитинстві бігав та робив відтискання. Захоплювався електронікою, любив малювати», – розповіла сестра Ірина. 

18 травня 2018 року Сергій підписав контракт і долучився до прикордонного підрозділу Луцького загону. У 2020 році його перевели у Донецький прикордонний загін, який виконував завдання вздовж лінії розмежування та узбережжя Азовського моря. 

Повномасштабну війну Сергій зустрів за 17 км від Маріуполя у селищі Сартана на посаді навідника відділення вогневої підтримки. На початку березня населений пункт окупував ворог, тож підрозділ опинився в Маріуполі. 

Правду, про те пекло воїн розповідав лише сестрі Ірині. Говорив, що катастрофічно бракує їжі та води. Проте, не падав духом і жартував, навіть коли ворог уже взяв місто у кільце.

З 30 квітня Сергій виконував завдання у Лівобережному районі та на території меткомбінату. 4 травня родина востаннє чула голос Сергія. 9 травня його матері Світлані зателефонував чоловік, який представився майором, і повідомив, що Сергій загинув. Цю інформацію 12 травня підтвердили у Державній прикордонній службі.

«На той момент ми не знали, що він точно загинув, але ще сподівалися. В нас була надія, що Сергій в полоні. Коли з «Азовсталі» виходили останні військові, серед них був дуже схожий хлопець. Але якість відео була погана, а згодом того хлопця обміняли», – розповіла Ірина. 

Лише восени 2022 року, коли полонених стали повертати додому, вдалося знайти свідка загибелі Сергія. 8 травня на спостережному посту «Темний» на «Азовсталі» Сергій поліг від кулі снайпера.

Посмертно оборонця нагородили орденом «За мужність» III ступеня. 

Лише у квітні 2025 тіло прикордонника вдалося ідентифікувати. Сергія поховали в рідному селі. 

У нього залишилися мати, два брати та три сестри.

Читайте також:

• Після реабілітації повернувся на фронт: воїну, що проживав у Луцьку, просять посмертно присвоїти нагороду
• Так і не встиг побачити сина: історія Героя з Волині
• Вистояв у пеклі війни, але смерть наздогнала вдома: Герою з Волині навіки 44