Син у Миколаєві пішов в тероборону, а рідні з немовлям втекли від війни на Волинь

Два місяці тому родина Галини Петрівни переїхала від війни у Луцький район. Сама жінка з чоловіком прибули з Миколаєва, а донька з двомісячною дитиною - з Харкова. За словами Галини Петрівни оскільки вони їхали з різних міст, то зустрілися з донькою у Львові, а пізніше переїхали на Волинь.

«На початку березня до мене подзвонила дочка і каже, що Харків сильно обстрілюють і потрібно виїжджати. І ми теж вирішили їхати, аби допомогти їй з дитиною. Вони їхали евакуаційним потягом годин 20, а нас з Миколаєва уже вивезли волонтери з Червоного хреста. І ми зустрілися у Львові, а потім вирішили їхати на Волинь, бо тут у дочки жила подруга-однокурсниця. Проте наразі вона у Німеччині», - розповідає Галина Петрівна. 

За словами жінки, деякий час вони орендували квартиру у Луцьку, але пізніше дочка знайшла гарне місце у Луцькому районі.

"Нам допомогли друзі однокурсниці дочки. Тут дуже добрі люди, які при зустрічі на вулиці пропонують якусь допомогу. Наразі донька трішки підробляє менеджером з продаж, а ми з дідусем няньчимо внучку. Зять займається здоров'ям свого 67-річного батька, який виїхав з Луганщини з розбомбленого дому. Він довго там просидів у підвалі без їжі та води. У ті місця навіть волонтери не могли дістатися через постійні обстріли. Як він вижив, невідомо. І зараз його поклали у лікарню", - пригадує переселенка.

Жінка каже, що наразі їм немає куди повертатися.

"Мій син лишися в теробороні Миколаєва, і каже про щоденні обстріли міста зі сторони Херсона, а ми там жили неподалік. У нас, як і багатьох осколки залітають у квартири. Поки будинок ще стоїть, а повернемося, коли скінчиться війна", - каже жінка.

Нагадаємо, що раніше ми писали про цей прихисток, де живе переселенка з харківського Ізюма. Саме у цьому місті в окупації вони прожили цілий місяць, доки під обстрілами та обманом їм не вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію.