«Він відчував. О пів на першу дзвонив, а о пів на третю вже загинув»: історія Героя з Волині, який повернувся з Польщі, щоб піти на війну

«Він відчував. О пів на першу дзвонив, а о пів на третю вже загинув»: історія Героя з Волині, який повернувся з Польщі, щоб піти на війну

Волинянин Валентин Ковзолович повернувся з Польщі, щоб піти на війну захищати Україну. Герой загинув 5 червня 2022 року під час мінометного обстрілу на полі бою.

Ковзолович Валентин Петрович народився 24 квітня 1977 року у с. Велика Глуша. Його історію пишуть на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».

Він був первістком у своїх батьків і став найстаршою дитиною, згодом у багатодітній сім’ї. Мама Домна Михайлівна згадує, що з трепетом очікувала народження малюка і коли народився хлопчик, то її щастю не було меж. Батько Петро теж радів появі сина – знав, що виросте помічник. Валентин ріс добрим і слухняним, а коли сім’я поповнювалася допомагав з молодшими дітьми.

З 1984 року по 1994 рік навчався у Великоглушанській середній школі. Веселий і щирий Валентин був старанним у навчанні й мав багато друзів. Після закінчення 11 класів Великоглушанської школи – продовжив освіту в обласному центрі. В Луцьку Валентин Петрович навчався на телемайстра.

Чоловіка шанували й любили односельці, бо був порядною людиною. Коли досягнув призовного віку в середині 90-х, пішов в армію. Півтора року відслужив у внутрішніх військах у Дніпропетровську, отримав звання молодший сержант. Тоді ж набув досвіду кінолога, який пізніше згодився під час війні.

Опісля працював в «Укртелекомі», доки його не призвали у 2015 році з Луцького військкомату. Під час АТО наш земляк перебував у гарячих точках Донбасу.  Демобілізувався у 2016-му. Був нагороджений відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції», медалями «За бойові заслуги», «За відвагу». 

Потім довгий період проходив реабілітацію. Тим часом проживав з батьками у Великій Глуші, підсобляючи їм у господарстві. Сестра Люба згадує, що її найстарший брат намагався завжди всім допомогти й ніколи не лишався осторонь чужих проблем. Сім’ї Любові Петрівни Валентин завжди допомагав впоратися з сіном, тому період сінокосу для неї завжди асоціюється з братом і теплими спогадами про нього. У вільний час Валентин полюбляв рибалити.

Після закінчення війни Валентин Петрович планував зробити ремонт у батьківській оселі. Тут на свята завжди збиралася чимала родина.

А ще Валентин дуже любив дітей. Друг дитинства Богдан Чайка називає полеглого товариша Валіком Снікерсовичем, бо він завжди приносив солодощі для малечі. З великою ніжністю відносився Валентин Петрович до своїх племінників. З заробітків  завжди повертався з презентами для дітей своїх сестер, водив їх у розважальні центри, щедро обдаровував на свята. Коли всі з’їжджалися до батьківського обійстя довго гуляв з племінниками у лісі, що поруч з їхнім домом. 

Звістка про повномасштабне вторгнення застала Валентина у Польщі, куди він у січні 2022-го поїхав на заробітки. Одразу вирішив повернутися, аби знову зі зброєю в руках гнати ворога. На початку квітня по дорозі з Польщі заїхав до Луцька, де заявив про своє бажання піти добровольцем. У спогадах брата Сергія Валентин Петрович постає сміливим, відважним, мужнім чоловіком, який жив, дорожив та дотримувався кодексу чоловічої гідності й честі. Обіймаючи молодшого брата у військкоматі, Валік дав йому настанову берегти батьків і був впевнений, що повернеться з перемогою.

Служив сержантом у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Тільки три дні побув у частині й відразу поїхав на передову. Спочатку Валентин Петрович воював на Харківщині, потім на Донбасі.

Як розповіли у сюжеті 12 каналу, 5 червня 2022 року о пів на першу Валентин востаннє зв’язався з сім’єю. Його розмова з братом була короткою й насторожувала тривожністю.

«Так хочеться маму, батька, так хочеться всіх побачити». Він вже відчував. Тоді о пів на першу дзвонив, а о пів на третю вже загинув. Тільки ми не знали. Уже потім нам розказали», – розповіла його мати пані Домна.

Останнє місце дислокації нашого земляка – с. Берестове Бахмутського району Донецької області. Саме там він і загинув 5 червня під час мінометного обстрілу на полі бою.

Поховали Героя у рідному селі Велика Глуша.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Вічна шана та слава  Герою!

Читайте також:

Можливо зацікавить

Понад 7 місяців вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель молодого Героя з Волині Романа Карпюка

Понад 7 місяців вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель молодого Героя з Волині Романа Карпюка

12 днів не дожив до 33-річчя: історія полеглого воїна з Волині

12 днів не дожив до 33-річчя: історія полеглого воїна з Волині

Двоє доньок втратили батька: на Волині попрощалися з полеглим Героєм Сергієм Сливкою
відео
фото

Двоє доньок втратили батька: на Волині попрощалися з полеглим Героєм Сергієм Сливкою

Навіки 35: на Волині попрощались з Героєм Максимом Косюком

Навіки 35: на Волині попрощались з Героєм Максимом Косюком

У Луцьку прощатимуться із Героєм Олександром Чируком

У Луцьку прощатимуться із Героєм Олександром Чируком

Довго сподівалися, що він живий: на Волині поховали Героя Василя Корінецького, який понад півтора року вважався зниклим безвісти
фото

Довго сподівалися, що він живий: на Волині поховали Героя Василя Корінецького, який понад півтора року вважався зниклим безвісти

З перших днів війни став на захист країни: на Волинь «на щиті» навіки повернувся Герой Сергій Сливка
відео

З перших днів війни став на захист країни: на Волинь «на щиті» навіки повернувся Герой Сергій Сливка

Скорботний день: на Волині попрощаються з Героєм Сергієм Сливкою

Скорботний день: на Волині попрощаються з Героєм Сергієм Сливкою

Понад пів року вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Волині Анатолія Барабана

Понад пів року вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Волині Анатолія Барабана