У свій день народження разом із побратимами вирушив на позиції, а через кілька днів загинув: спогади про мужнього захисника з Волині

Леонід Павлючик  народився 22 серпня 1966 року в селі Мала Глуша, Любешівського району, Волинської області. Він зростав у великій родині з двома сестрами і трьома братами. У 14 років Леонід втратив матір, відтоді родина залишилась на утриманні батька. Історі. Героя пишуть на сайті Камінь-Каширської громади.

У 1973 році Леонід пішов до першого класу місцевої школи. Після завершення 8 класів вступив до професійно-технічного училища, де здобув фах водія. Після навчання проходив службу в армії в ракетних військах.

Після демобілізації в 1988 році почав працювати водієм у Луцькому драматичному театрі. Згодом разом із друзями вирушив на заробітки до Сибіру, де працював у тайзі понад три роки. Повернувшись, залишився жити в рідному селі.

У 1996 році Леонід одружився з Ольгою Іванівною Павлючик. Подружжя оселилося в батьківському домі, займалося господарством і почало будівництво власного будинку. У сім'ї народилося двоє дітей: дочка Тетяна (1998 р.н.) і син Назар (2001 р.н.). У 2018 році Леонід став дідусем, адже народилася його онука Емілія. Однак у цьому ж році він зазнав важкої втрати – померла його дружина.

Леонід був майстром на всі руки: у вільний час він із задоволенням займався деревообробкою, плетінням кошиків і виготовленням корисних речей для господарства.

Коли розпочалася російсько-українська війна, Леонід не міг залишатися осторонь. Незважаючи на свій вік, він наполегливо добивався можливості вступити до лав Збройних Сил України. У липні 2022 року він вирушив на фронт. Служив у складі 151-ї бригади, 2-ї роти, 2-го взводу. Його бойовий шлях проходив через Покровський напрямок, Бахмут та Авдіївку.

У квітні 2023 року Леонід отримав першу відпустку і провів час із рідними. Після ротації в липні він знову повернувся на Донеччину. 22 серпня, у свій 58-й день народження, він разом із побратимами вирушив на позиції.

28 серпня 2023 року Леонід Павлючик загинув у місті Покровськ Донецької області внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям. Його поховали 31 серпня в рідному селі Мала Глуша поруч із дружиною.

Світла пам'ять про мужнього воїна, люблячого батька й дідуся завжди житиме в серцях рідних та побратимів.Читайте також:

• Обручку коханій так і не судилось подарувати: спогади про 24-річного Героя з Волині Павла Молодшого
• Народила сина через чотири дні після загибелі чоловіка: історія вдови Героя Олександра Новосада з Волині
• Один з наймолодших загиблих Героїв громади: захиснику з Волині навіки 19 років