Один з наймолодших загиблих Героїв громади: захиснику з Волині навіки 19 років

Валентин Антонюк - один з наймолодших загиблих Героїв російсько-української війни Рожищенської громади. Історію Героя розповідають на сайті Рожищенської міської ради.

Валентин з’явився у сім’ї Черницьких з Ольганівки, коли батьки пережили втрату сина (опіку над братом Валентином взяла його сестра Маргарита, котра виховувалася у цій родині). Можливо, тому так швидко зумів підліток знайти спільну мову з названими батьками.

- Валік був дуже спокійною, доброю та працьовитою дитиною. З радістю допомагав чоловікові у господарських справах, навчився їздити трактором, цікавився технікою. Він нам був і помічником, і підтримкою. Щоправда, у школі не міг похизуватися великими успіхами у навчанні. Але якось у розмові директор школи мені зауважив, «не переживайте, ви ще будете гродитися своїм сином», - зі сльозами на очах згадує йоно названа матір Валентина Євстафіївна.

Війна змінила наше життя, осиротила не одну українську родину, але водночас оголила щирі патріотичні почуття тих, хто готовий боротися за рідну землю.

Вісімнадцятирічний Валентин Антонюк став контрактником Збройних сил України після великої втрати у родині. 18 лютого 2023 року поблизу Мар'їнки на Донеччині загинув чоловік сестри Маргарити Роман Клец - солдат 79-ої окремої десантно-штурмової бригади.

- Контрактником ЗСУ Валентин став у липні 2023 року. Ми намагалися відмовити, але рішення його було незмінним. Пройшов навчання та став стрільцем стрілецького батальйону 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, - зі сльозами на очах розповідає Валентина Черницька.

Жінка розгортає телефон та відкриває переписку з Валентином. Перечитує коротенькі повідомлення, згадує телефонні розмови з сином, коли він розповідав про військові будні. Ніколи ні на що не жалівся, дякував, що навчила готувати, побратимам дуже смакувала його смажена картопля. Завжди заспокоював і переконував, що ворога вдасться перемогти.

Валентин Антонюк на позивний Туман разом з побратимами «Сталевої сотки» мужньо боролися з ворогом на Донеччині. Лиманський, Покровський напрямки - молодий патріот пройшов найгарячіші точки, в умовах реальних боїв набув хорошого військового досвіду, до останнього подиху захищав свою родину та Україну.

Понад рік наш земляк віддано боровся з російськими окупантами. Солдат Валентин Антонюк загинув 20 серпня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Торецьк Донецької області.

- Згадую нашу останню зустріч. Валік привіз величезний букет квітів. Він був вдячною та доброю дитиною, дослухався до наших з батьком порад, дуже любив племінників, підтримував сестру, гордився старшим братом, котрий теж захищав Україну, дорожив родиною, - говорить Валентина Євстафіївна та показу шмє світлини Героя. – Це Валік під час навчання, тут – разом з побратимами, на цій – біля будинку, де проживали.

На фото усміхнене обличчя ще зовсім молодого хлопчини. Йому б кохати, мріяти, будувати плани на майбутнє. Та війна змусила його кров'ю та потом виборювати це майбутнє. У вісімнадцять він пройшов пекло на землі, у дев'ятнадцять - став ангелом Небесного війська. Йому судилася доля Героя.

- Час минає, але не минає той душевний біль, який принесла війна родинам загиблих. Біль втрати не можна пережити, з ним потрібно навчитися жити. Я сотню разів прокручувала в голові нашу останню зустріч, останню телефонну розмову, переглядала переписку з Валентином і зрозуміла - син вибрав шлях, який не кожному під силу, і мужньо боровся з ворогом до останнього подиху. Війна забрала його життя. І для нашої родини це безмірна втрата. Але завдяки таким Героям Україна бореться і не здається. Ми гордимося своїм сином, він - наш Герой,- крізь сльози говорить жінка.

Сьогодні Україна втрачає та оплакує тисячі таких молодих патріотів як Валентин Антонюк, які творять історію нашої незалежної держави ціною власного життя. 

Вічна слава Героям! Їм завдячуємо своїм життям.

Читайте також:

• Назавжди 27 років: сестрі Героя з Волині вручили його посмертну нагороду
• Добрий чоловік і батько, хороший майстер і надійний побратим: спогади про Героя з Волині
• Йому так і не судилося побачити сина дорослим: спогади про 21-річного Героя з Волині Дмитра Потурая
• Народила сина через чотири дні після загибелі чоловіка: історія вдови Героя Олександра Новосада з Волині