За кілька місяців до загибелі приїхав додому у відпустку: історія звичайного сільського хлопця з Волині, який став Героєм
26 липня 2024 року минув рік світлої пам’яті Героя російсько-української війни Володимира Володимировича Оченка з села Сокіл.
Механік-водій механізованого батальйону 118-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України Володимир Оченко загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Його історію розповіли на сайті Рожищенської громади.
Володимир Оченко був звичайним сільським хлопцем. Закінчив Сокілську школу, згодом здобув професію маляра-штукатура у Маневицькому ПТУ. Спокійний, товариський, не конфліктний.
Справжнє доросле життя Володимира Оченка розпочалося зі строкової служби.
Коли російські війська вчинили повномасштабне вторгнення на територію України, Володимир Оченко працював у сусідній Польщі.
Згодом повернувся в Україну, а у червні 2022-го був мобілізований до лав Збройних сил.
Воював у складі 118-тої окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Був відважним воїном і надійним побратимом, ніколи не нарікав, був впевнений у перемозі над ворогом.
Пізніше на долю молодого чоловіка випала участь в АТО. Довелося багато пережити і багато побачити. Це загартувало Володимира, чітко сформувало життєві пріоритети як щирого патріота.
У січні 2023 року Володимиру Оченку ще випала можливість побувати вдома, зустрітися з рідними. Це була їхня остання зустріч з теплими обіймами та поцілунками...
Побратими згадують Володимира Оченка як мужнього та досвідченого воїна. Вперше наш земляк добровольцем став на захист України ще у часи так званої АТО. Після повномасштабного вторгнення одним з перших взяв до рук зброю, аби протистояти російському агресору. І віддав у цій боротьбі найдорожче – своє життя. Воїну Небесного Легіону тепер назавжди 29…
Старшого солдата Володимира Оченка поховали у рідному селі. Його життя стало прикладом жертовності та мужності, прикладом патріотизму, любові до ближнього та своєї Батьківщини.
Читайте також:
- «За 3 дні до його загибелі ми поговорили. Але не знав, що та розмова – остання»: Герой з Волині загинув на Харківщині
- «Мріяв, що невдовзі візьме на руки онука чи онучку. Але не встиг…»: спогади про загиблого воїна з Волині
- «Його золотим рукам вистачало роботи»: спогади про загиблого Героя з Волині Володимира Будька