Стояв на сторожі справедливості: спогади про ексвійськового 14 бригади Сергія Лященка з Волині
Сергій Лященко із Володимира з перших днів повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист України. Пройшов пекло війни: воював під Бахмутом і Куп’янськом, підняв синьо-жовтий прапор в одному із звільнених сіл Харківщини. Повернувся до цивільного життя після поранення, але не переставав допомагати війську.
Увечері 16 лютого 30-річний Сергій Лященко трагічно загинув у ДТП на трасі з Нововолинська до Володимира, – пише Слово правди.
Ця трагедія – величезна втрата не лише для рідних, друзів, знайомих. Це втрата для міста і громади. Здавалося, Сергій Лященко був невід’ємною частиною її життя. Як самобутній музикант, який чарував слухачів чарівною музикою дудука.
Як воїн, який у лютому 2022 року добровільно став на захист України, воював під Бахмутом і Куп’янськом, повертав синьо-жовті прапори у містечка і села Харківщини, зазнав важкого поранення, намагаючись надати допомогу пораненому товаришу – але вижив і знову повернувся на фронт.
Як адвокат, який стояв на сторожі справедливості і допомагав її виборювати. Як ветеран, який не лише був радником голови районної державної адміністрації з питань ветеранської політики, а й щиро переймався їхніми проблемами та потребами і був активно включений у діяльність ветеранської спільноти. Зрештою, як той, кого шанувало і любило стільки людей, що ні їх усіх, ні їхніх сліз та розбитих сердець не зміг умістити собор Різдва Христового, де відспівували і проводжали Сергія в останню дорогу.
Можна було б перелічити громадські і військові здобутки й винагороди Сергія Лященка, серед яких – орден «За мужність» ІІІ ступеня. Але значно промовистішими за офіційні винагороди є ті щирі любов, шана і вдячність, яку відчували до нього рідні, друзі, знайомі, земляки, та глибока скорбота, яка огорнула їх усіх від цієї втрати й усвідомлення того, скільки хорошого, важливого і корисного для Володимира й України міг би зробити Сергій, якби нитка його життя не обірвалася так рано.
«Сміливих смерть обходить» – ці слова були вплетені у татуювання на руці Сергія Лященка. На жаль, його самого вона не обійшла, хоча був він, безумовно, сміливим. Це підкреслює його останній вчинок, про який розповідають свідки: ризикуючи зіткнутися із зустрічною автівкою, він скерував свою машину на узбіччя, цим самим вберігши життя водію і пасажирам іншого авто. Вчинок, на який спроможний далеко не кожен.
Нагадаємо, Сергій проходив службу на Харківщині, брав участь у звільненні окупованих міст та сіл, в одному з яких саме він повертав український стяг. Минулого року в інтерв'ю журналістам ВСН захисник розповів, як брав у полон окупантів.