Жоден гаджет не замінить живого спілкування: як вчителька англійської з Володимира Олена Кавюк стала «Учителем року»

В інтерв’ю із журналістами ВСН жінка розповіла про свій шлях у професію, закордонний досвід, залаштунки конкурсу та про те, як зацікавити до навчання сучасне покоління учнів.

Де ви народилися, виросли і чому вирішили пов'язати життя саме з англійською мовою?

Я корінна володимирчанка: народилася і виросла у Володимирі. Вищу освіту здобула в Національному університеті «Острозька академія» та Рівненському державному гуманітарному університеті. У дитинстві я мріяла стати перекладачкою і ніколи не бачила себе вчителькою, адже в моїй родині майже всі педагоги — мама, тітка, сестра.

Я знала, наскільки це відповідальна і непроста праця. Проте з ранніх років мене захоплювала англійська мова. Я любила все, що з нею пов’язане: фільми, музику, книги в оригіналі. Уроки англійської були для мене можливістю зануритися в інший світ, познайомитися з іншою культурою.

Крім того, мене навчала легендарна вчителька Володимира – Лариса Броніславівна Том’як, уроки якої я пам’ятаю й досі.

Чи пам’ятаєте ви момент, коли остаточно вирішили, що хочете стати саме вчителькою?

Так. Під час студентських років я брала участь у міжнародній програмі обміну «Canada World Youth». Певний час жила та займалася волонтерською діяльністю в Канаді й в Україні, в рідному університеті в Острозі.

Одним із моїх завдань було викладання англійської мови студентам інших факультетів разом із канадською волонтеркою. Саме тоді я зрозуміла, що викладання — це моє. Мені вдавалося доступно пояснювати матеріал, зацікавлювати студентів і бачити результати своєї роботи.

Окрім цього, я завжди любила дітей. Ще задовго до роботи у школі працювала вихователькою та вожатою в дитячому таборі, викладала у танцювальному гуртку. Тому поступово всі пазли склалися в одну картину.

Розкажіть про вашу рідну школу у Володимирі та її колектив.

Моя рідна школа гімназія №3 — це місце, де я сама навчалася і здобувала освіту. Чесно кажучи, мені важко уявити себе в іншому закладі. Тут я працюю вже понад 12 років. Більшість учителів пам’ятаю ще зі своїх шкільних років.

Сьогодні колектив поєднує досвідчених педагогів і багато молодих учителів. Нас об’єднує дружня атмосфера, взаємопідтримка та спільне бажання розвивати школу.

Пам'ятаєте свій найперший урок англійської мови в ролі вчительки? Яким він був?

Пам’ятаю насамперед свій перший робочий день і дітей, яких тоді побачила. Це був дуже хвилюючий момент. Я ще не знала ні їхніх імен, ні рівня підготовки. Дуже переживала, як мене сприймуть учні, чи вдасться провести цікавий і якісний урок. Тоді я була молодою вчителькою без практичного досвіду, тому хвилювання було цілком природним.

Як вам удається підтримувати свій рівень розмовної англійської?

Насправді працюючи вчителем англійської, підтримувати мовний рівень не так уже й складно. Окрім підготовки до уроків та роботи з учнями, я дивлюся фільми англійською мовою, читаю книги в оригіналі.

Також постійно працюю над власним професійним розвитком. Зараз інтенсивно готуюся до складання міжнародного іспиту CAE (Cambridge Advanced English), а в майбутньому планую пройти сертифікацію вчителів. Крім того, маю багато друзів у Канаді та США, з якими підтримую спілкування, що також допомагає практикувати живу англійську мову.

Чим сучасні школярі відрізняються від учнів вашого покоління?

Найбільша відмінність полягає в тому, що сучасні діти живуть у світі, де надзвичайно багато інформації та стимулів. Через це їм складніше концентрувати увагу.

Водночас вони не звикли бездумно виконувати завдання лише тому, що так сказав учитель. Для них важливо розуміти, навіщо це потрібно, як це працює і де вони можуть застосувати ці знання.

Їх значно важче зацікавити, але водночас вони мають розвинений емоційний інтелект, вміють висловлювати власну думку і не бояться ставити запитання. І це, на мою думку, дуже позитивна зміна.

Які нестандартні підходи, ігри чи цифрові інструменти ви використовуєте для навчання дітей?

У кожного вчителя є свій стиль викладання. Я переконана, що якщо дитині подобається вчитель, то значно частіше їй подобається і предмет.

Для мене важливо знати своїх учнів як особистостей, розуміти, чим вони живуть і що їх надихає. Дітям важливо бачити у вчителеві не лише носія знань, а й живу людину. Саме тому на уроках ми обговорюємо теми, які їм цікаві, створюємо простір для самовираження. Я часто проводжу тематичні уроки та квести за мотивами фільмів, мультфільмів або світу супергероїв.

Також активно використовую проєктну діяльність: учні створюють власні проєкти, записують відеоблоги, презентують результати своєї роботи. Таким чином вони можуть відчути успіх і побачити власний прогрес.

Звичайно, зацікавити абсолютно всіх неможливо. Але я завжди намагаюся докласти максимум зусиль. На мою думку, жоден цифровий інструмент не замінить справжнього людського контакту між учителем і учнем.

Що ви робите, коли бачите, що дитині іноземна мова дається дуже важко? 

Насамперед така дитина потребує підтримки. Тому я намагаюся диференціювати завдання та пропонувати вибір, щоб учень міг виконувати те, що відповідає його можливостям. Під час роботи використовую більше візуальної підтримки, прикладів діалогів, шаблонів і письмових підказок. Важливо, щоб дитина відчувала, що вона не сама у процесі навчання.

Також намагаюся оцінювати не лише результат, а й старання, наполегливість і прогрес. Часто саме це стає найкращою мотивацією рухатися вперед.

Як повномасштабна війна змінила вашу роботу?

Війна кардинально змінила освітній процес. Багато тем сьогодні сприймаються зовсім інакше. Наприклад, навіть тема сім’ї може бути болючою для дитини, тому потрібно бути дуже уважним і чутливим. По-іншому починаєш ставитися і до навчальних результатів, адже розумієш, що кожна дитина переживає свій досвід війни.

Саме тому я почала більше використовувати на уроках практики усвідомленої присутності. Для мене психологічний добробут учнів сьогодні не менш важливий, ніж академічні досягнення.

Адже дитині дуже складно ефективно навчатися, коли вона перебуває у стані тривоги або стресу. Тому використовую вправи на роботу з органами чуття, елементи арттерапії, позитивні налаштування та інші техніки, які допомагають знизити рівень тривожності.

Чого сьогодні діти потребують від вчителя найбільше?

На мою думку, вчитель не може бути ідеальним у всіх аспектах. Але найважливіше, що він може дати дитині, — це підтримка, розуміння та якісна освіта. Самої лише підтримки недостатньо.

Вимоги до сучасних учнів постійно зростають, тому вчитель повинен досконало володіти предметом і сучасними методиками навчання. Саме баланс людяності та професіоналізму робить учителя справді ефективним.

Чому ви вирішили спробувати свої сили у конкурсі «Учитель року — 2026»? Що стало головним стимулом?

Мабуть, кожен учитель рано чи пізно замислюється над участю в цьому конкурсі.

У номінації «Англійська мова» конкурс не проводився вже десять років. Коли він проходив востаннє, у мене ще не було достатнього професійного досвіду. Цього ж року склалися сприятливі обставини: я не мала випускних класів і могла повністю зосередитися на підготовці.

Крім того, конкурс є підставою для позачергової атестації. Саме це й стало одним із головних стимулів для участі.

Що ви відчули в ту саму секунду, коли оголосили, що ви — найкраща вчителька англійської?

Перемогти у конкурсі й бути найкращою — це, на мою думку, різні речі. У мене досить виражений синдром самозванця, тому я ніколи не вважала себе найкращою. В Україні працює дуже багато талановитих педагогів, які просто не брали участі в конкурсі.

Після перемоги в обласному етапі я насамперед відчула величезну відповідальність. Адже на наступних етапах потрібно було представляти не лише свою школу чи місто, а всю область. Тому для мене надзвичайно важливим було гідно виступити й увійти до фіналу.

Як після перемоги вас зустріли ваші учні та батьки у Володимирі?

Я отримала надзвичайно багато підтримки від колег, адміністрації школи, батьків, друзів і навіть своїх колишніх випускників. А учні найбільше чекали одного — щоб їхня вчителька нарешті повернулася до школи і перестала пропускати уроки через конкурс. 

Яким ви бачите майбутнє англійської мови в українських школах і які ваші особисті плани?

Майбутнє освіти сьогодні багато в чому залежить від того, як і коли завершиться війна. У нас надзвичайно талановита молодь. Проте для молодих людей важливо бачити перспективи свого майбутнього в Україні. На жаль, чимало сильних випускників обирають навчання за кордоном, і це великі втрати для нашої держави.

Щодо власних планів, то зараз я намагаюся не будувати далеких прогнозів. Життя навчило нас, що потрібно цінувати те, що маємо зараз, бо завтра може і не бути. Але дуже сподіваюся й надалі працювати з дітьми, розвиватися професійно, ділитись досвідом із колегами та робити свій внесок у розвиток української освіти.

Читайте також:

• «Дитина має знати, що її люблять»: відверта розмова з вчителькою з Луцька, яка стала однією з найкращих педагогинь України
• «Лоза мене обрала сама»: інтерв’ю з майстринею з Луцька, яка відроджує давнє ремесло
• «Освіта дає зміст, а квіти дають натхнення»: історія учительки жестової мови з Волині