«Ти не наша»: Переселенка з Києва розповіла, як її прийняли на Волині

Ольга Скворчевська - переселенка, яка майже три місяці тому приїхала у Горохів, коли в її рідне місто Київ прийшла війна. «Ти не наша» - такими словами її спершу зустріли у містечку на Волині. 

«Налякана, у розпачі, без речей, з двома котами, але у відносній безпеці. Стою на порозі будинку своїх родичів зі сльозами в очах і дякую, що вони надали мені дах над головою. Але в середині роздирає відчуття смутку і страху. При кожній сирені зжимається серце. І звідусіль чую у свою адресу «Ти не наша», - ділиться дівчина спогадами у дописі на Фейсбуці. 

Пізніше Ользі дуже пощастило знайти друзів, які дали роботу. Так, вона почала своє життя у Горохові, працюючи в кав'ярні «Кофемолка». Деякі нові виклики чекали на дівчину ще згодом: зміна професії (з журналіста на бариста);  мова.

«Усе своє життя я говорила на російській мові, бо в моєму місті так говорили завжди, - пояснює переселенка. - Тут (у Горохові - авт.) перейшла на українську і дуже вдячна тим, хто не гнобив мене за російську. Бо вважаю, що насилля - це не найкращий спосіб знайти спільну мову. Тільки через любов і підтримку відбуваються зміни».

З часом деякі люди в Горохові почали ставитися до переселенки з повагою і співчуттям. Незнайомі люди приносили одяг. На Великдень від міської ради Ольга отримала пасху, а ще одна дівчинка спекла її особисто для неї. Але були й інші люди, які зовсім не розуміли, що у країні йде війна.

«Сьогодні настав щасливий день, коли я нарешті їду додому. В моєму місті не так спокійно, як тут. Але як кажуть у народі: "у гостях добре, а вдома краще". І кожен хоче жити там, де народився. І мріє повернутися додому. Я не могла поїхати і не подякувати кожному, хто з'являвся на моєму шляху в Горохові», - підсумовує переселенка. 

«Дякую всім людям у Горохові за те, що підтримували. Допомогали. Посміхалися. Сподіваюся, що фраза " Ти не наша" змінилася, і я хоч трошки стала Вашою. Низький уклін Вам. Нехай Ваше місто розквітає. Нехай Ваші люди ніколи не дізнаються, що таке покидати свої домівки через війну . Мирного неба нам усім. Не прощаюся. До зустрічі у Києві.

P.S. І дякую переселенцям, які заходили на каву. Це завжди був привіт з дому. І біль один на всіх!! Перемога за нами!» - пише на завершення Ольга з Києва.