Тричі був поранений, але після лікування одразу повертався на війну: історія журналіста, який служить у волинській бригаді

«Бо там мої хлопці. Я потрібен їм, а вони – мені!»  – каже військовий Сергій

Сергій закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Пригадує, що крайнім його редакційним завданням було описати події, що відбувалися на Майдані у Києві.

«Інколи жартую, що пішов знімати сюжет, і дотепер його знімаю. Там, на Майдані, я відчув надзвичайну атмосферу підтримки та допомоги. Тисячі згуртувалися заради однієї мети – нашої Великої Перемоги, яку ми виборюємо й нині…»

У 2014 році Сергій вступив у добровольчий батальйон ОУН, а пізніше перевівся у ЗСУ, – пише Слово правди.

Розпочинав свій бойовий шлях у Пісках на Донеччині, де отримав перший бойовий досвід, де були перші здобутки і, на жаль, перші втрати. Тоді здавалося, що гіршого годі й уявити. Але у лютому 2022 року все змінилося… Розпочалося повномасштабне вторгнення Московії в Україну.

Нині Сергій вже командир підрозділу й переконаний, що його побратими справді героїчні люди, які стримують шалену навалу окупантів, нищать їх десятками. Це дається неймовірними зусиллями, але коли ти віриш у те, що робиш, сили знаходяться.

Три рази був поранений, але після лікування одразу повертався в свій підрозділ: «Бо там мої хлопці. Я потрібен їм, а вони – мені!»

Як командир підрозділу велику увагу приділяє навченості тих бійців, які нещодавно прийшли в підрозділ: вогнева, інженерна та медична підготовка, тактика, тактична медицина. Адже переконаний, що в бій повинен іти навчений солдат.

«Ціную кожного свого побратима, – каже Журналіст. – Знаю наскільки інколи важко морально, тому намагаюся придивлятися до кожного: який у нього настрій, що його турбує. Якщо бачу, що якісь негаразди, намагаюся заспокоїти, поговорити. Це важливо».

Сам Сергій знаходить розраду в книжках, при найменшій можливості читає.

«Книжка відволікає, надихає. Хоча коли став командиром підрозділу, то вподобання в літературі дещо змінилися, – жартує Журналіст. – Нині ж надаю  перевагу керівним документам, статутам. Якщо ж серйозно, то я зовсім по-іншому став оцінювати своїх колишніх командирів. Тепер я знаю, яка це важка і вкрай відповідальна посада – командир підрозділу. Вдячний їм за досвід, науку й поради».

А поки Журналіст продовжує зі своїм підрозділом виконувати своє редакційне завдання під назвою «Перемога»!

Читайте також:

Можливо зацікавить

військова Наталія 104 окремої бригади Горинь

Вся родина на фронті: військова з Рівного щодня шукає свого зниклого чоловіка

«Харьков — он смерть для врага»: у Луцьку засудили жінку за виправдання агресії РФ

«Харьков — он смерть для врага»: у Луцьку засудили жінку за виправдання агресії РФ

«Краще загинути на війні, ніж згоріти від сорому, ховаючись від ТЦК»: волинянин удвох з сином пішов боронити країну

«Краще загинути на війні, ніж згоріти від сорому, ховаючись від ТЦК»: волинянин удвох з сином пішов боронити країну

Загинув на Вербну неділю за тиждень до відпустки: молодому волинянину просять присвоїти державну нагороду

Загинув на Вербну неділю за тиждень до відпустки: молодому волинянину просять присвоїти державну нагороду

Син і донька втратили батька: на Волині попрощались з Героєм Дмитром Лисюком
фото

Син і донька втратили батька: на Волині попрощались з Героєм Дмитром Лисюком

Загинув у бою за Україну: на Волині попрощались з Героєм Максимом Плахотіним

Загинув у бою за Україну: на Волині попрощались з Героєм Максимом Плахотіним

«Дамо лупня зайдам-ординцям. Бо це наша земля, а вони – дов***оби!»: бойова історія водія з 100 омбр
фото

«Дамо лупня зайдам-ординцям. Бо це наша земля, а вони – дов***оби!»: бойова історія водія з 100 омбр

Із фронту – до рідної домівки: на Волині проведуть в останню путь Героя Олександра Камінського

Із фронту – до рідної домівки: на Волині проведуть в останню путь Героя Олександра Камінського

Не з'явився до ТЦК, бо боліла нога: як покарали ухилянта на Волині

Не з'явився до ТЦК, бо боліла нога: як покарали ухилянта на Волині