«Це єдине, що залишилося від нього»: після загибелі коханого на війні волинянка почала розводити папуг

Про це пише Сергій Гусенко для видання «Нова доба».

Раніше Марія прожи­вала в Маневичах. Піс­ля одруження вона пе­реїхала до села Граддя Маневицької громади, де нині мешкає разом із чоловіком Максимом, свекрухою та сестрою чо­ловіка. Сам чоловік зараз перебуває на сезонних за­робітках у Польщі.

Свого першого папугу Марія із колишнім хлоп­цем придбала у 2023 році, коли тимчасово мешкали в Києві. Згодом вони ку­пили ще одну корелу, щоб птах не сумував на самоті.

– Після повернення в Маневичі самка одного разу вилетіла з клітки. Два дні вона літала поблизу будинку, але повернулася лише на голос свого пар­тнера, після чого її вдало­ся спіймати. Саме ця пара згодом стала засновни­цею домашнього розплід­ника, – розповідає вона.

Марія зізнається, що після загибелі на війні свого хлопця, пережива­ла надзвичайно важкий період. Каже, саме те­перішній чоловік підтри­мав її у найскладніший час. Він навіть повернувся із-за кордону, щоб бути поруч і допомогти їй пере­жити втрату.

– Це єдине, що зали­шилося від мого хлопця, – каже Марія про першу па­ру корел. Саме тому цих папуг вона не продає. Для розведення жінка прид­бала ще кількох птахів із Дніпра та Одеси, щоб уникнути близькоспорід­неного схрещування.

Сьогодні у «живому коточку» Марії в Градді живуть 14 папуг-корел різ­ного забарвлення – сірі, перлисті та жовті. Найбіль­ше вона любить жовтих, однак найціннішими зали­шаються саме перші пта­хи, з яких усе почалося.

За словами жінки, ко­рели – дуже турботливі батьки. Самка висиджує яйця 21 день, а самець у цей час допомагає їй, змі­нюючи біля кладки, поки вона їсть або відпочиває. Після народження пташе­нят обоє батьків догляда­ють за ними майже два місяці, доки ті не почнуть самостійно літати та хар­чуватися. Влітку папуги живуть на веранді, а взим­ку – у найтеплішій кімнаті будинку між двох грубок.

Поки Марія працює санітаркою операційного блоку Маневицької багато­профільної лікарні, за пта­хами доглядає свекруха.

Двомісячних корел жін­ка продає по 1200 гривень. Покупці приїжджають із Маневич, Луцька, Колок, сіл поблизу Ківерець та інших населених пунктів Волині. Каже, люди часто обирають птахів особисто, адже кожен із них має свій характер. Окрім продажу з дому, частину папуг вона відвозить до зоомагазину.

Марія розповідає, що папуги нерідко стають для своїх власників справжні­ми членами родини. Особ­ливо зворушують її історії сімей, які також пережили втрату через війну.

– Бували випадки, коли люди розповідали, що за­гинув батько чи чоловік, і вони купували папугу, щоб дитина легше пережива­ла втрату. Таким людям я завжди роблю знижку, бо знаю, наскільки це важко. Я сама через це пройшла, – говорить вона.

Попри те, що зараз чо­ловік працює у Польщі, а всі турботи про папуг лягли переважно на її плечі, Марія не планує відмовлятися від улюбленої справи. Каже, папуги для неї – не лише хобі, а й жива пам’ять про минуле та джерело пози­тивних емоцій, якими вона прагне ділитися з іншими.

Фото із домашнього архіву Марії МАТВІЙЧУК

Читайте також: 

• Волинянка врятувала і прихистила вдома лелеченя
• Вовки атакують село на Волині: жителі скаржаться на втрати худоби
• Подружжя з Волині врятувало тисячі тварин: у прихистку живуть понад 150 котів і собак