На Волині родина понад 20 років вирощує огірки в теплицях

Родина Пащуків із села Гораймівка Луцького району вже понад 20 років займається вирощуванням огірків у теплицях. Цьогоріч вони висадили близько п’яти тисяч саджанців і вже збирають перший урожай корнішонів сорту «Арктика». Робота в парнику потребує постійного догляду та значних зусиль, однак для родини це залишається справою життя і джерелом заробітку.

Як розповіла Суспільному господиня Тетяна, у парнику усе потребує уваги та послідовності – і полив, і підв’язування, і провітрювання. Додає: коли родина тільки починала вирощувати огірки, на них був більший попит.

«Зараз теж є, не сильно, але є. Всі стараються, займаються, вирощують огірки, і ми не кидаємо ще свою справу», — каже Тетяна Пащук.

У селі на Волині родина вирощує огірки вже понад два десятиліття

Парник займає 15 сотих землі. У лютому сім’я засіяла у розсаднику орієнтовно п’ять тисяч насінин, у березні висадила підрощені рослини у парник, а у квітні отримала перші плоди.

«Коли міняється то тепло, то холодно — огірок починає хворіти й не роде так, як потрібно. З погодою трохи тяжко. Треба, щоб було опалення, щоб дров вистачало. Не вистачає дров, соломою палимо», — пояснює вона.

У теплиці має бути температура 18–20 °C. Зі слів господині, робота над огірками починається з лютого. Огірки-корнішони сорту "Арктика", які вирощує родина Пащуків, мають здатність рости до липня, якщо на них не вплинуть хвороби.

Засохлі рослини зривають, прибирають зілля, переорюють землю і вносять гній. Наступного року знову займаються на перебродженій землі.

«Їх дуже часто беруть на закрутки. Огірок потрібно малим збирати, щоб був і смачним, і хрумким, і був з такими колючками. Без рукавиць їх збирати не можна. Мені подобається, я вирощую, я отримую від цього насолоду», — каже Тетяна.

У теплиці працює з працівницями Лесею Пащук та Людмилою Савчук.

«Ми працюємо по вісім рядків на трьох. Дві дівчини мені допомагають. Я їм так позначила рядки, два туди й два туди, щоб їм було не скучно, щоб вони ще могли поговорити», — додає господиня.

Помічниці щипають вуса, пагони, полють зілля.

«Мені немає складнощів: все помаленьку роблю, не спіша, ніхто не гонить. Можна заробити тут — не треба нікуди їхати. На місці, в одному селі», — каже Леся Пащук.

Людмила додає: на городі чомусь огірки вже не ростуть — бере овоч з парника.

«Я якось не працювала пару років, а то, думаю, піду, чого буду сидіти. Так само копійка й огірок. Свої домашні набагато кращі. Але як не ростуть, то ми вже привикаємо до цих. Діти їдять навіть не миті», — каже Людмила Савчук.

Господиня зауважує, що у вирощуванні огірків потрібно вкласти багато сил і грошей — щороку змінювати плівку та стрічки для крапельного поливу.

«З пальним не маємо діла. Своєю підводою відвезли до села Чорниж, там хлопці забрали й поїхали. З того вираховують на пальне і нам трошки дають. Скільки заробляю у сезон, не підраховувала. Для себе, ще на харчі виходить, іноді який одяг взяти», — додає вона.

Зі слів Тетяни Пащук, у селі Гораймівка є до десяти теплиць. Каже, що готова розповісти людям, як займатися розсадою.