Завжди виходив з бою останнім, прикриваючи побратимів: історія Героя з Волині
16 травня 2024 року в шпиталі м. Харків під час лікування після поранення обірвалося життя 38-річного мешканця с. Кукли Валерія Єфімчука – кулеметника 14-ої окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого.
Про нього пише видання «Нова доба».
Валерій Єфімчук захищав Україну на передовій із серпня 2022 року. Дев’ять разів потрапляв до шпиталів із пораненнями та обмороженнями. Підліковувався й знову повертався у військовий стрій.
«Найбільше часу він прослужив на Куп’янському напрямку, але перебував і на інших, зокрема, воював під Авдіївкою. Постійно був «на нулі». Отримував контузії, поранення, взимку не раз повертався із позицій з обмороженнями, а лиш стане на ноги – і назад… Він стійко приймав усі ці свої травми, найбільше переймаючись за бойових побратимів. Востаннє проходив лікування від осколкового поранення ноги», – з болем розповідає його сестра Віталіна.
Валерію вже було краще, тож рідні із нетерпінням чекали, що його от-от мають перевести з Харкова до медзакладу Львова чи Рівного. Та сталося найстрашніше – отримали звістку, що Валерія вже нема…
«Його дуже любили побратими. Казали, що на нього завжди можна покластися, а ще він постійно виходив з бою останнім, прикриваючи їх вогнем. Якось вивів під безперервним обстрілом увесь свій підрозділ. За це його відзначили «Срібним хрестом». Є в нього й інші бойові нагороди», – ділиться Віталіна. Її чоловік Самійло також військовий. Служить у ЗСУ ще із 2014 року.
Мама Валерія, Світлана Миколаївна, вже майже три роки як овдовіла.
«Тільки почули про загибель Валерія, всі в селі говорили одне: «Так його шкода… Він такий був добряк. Завжди приходив на допомогу. Був привітним, нікого ніколи не образив, не сказав поганого слова…» – говорить староста Куклинського старостинського округу Наталія Бортник.
Ця доброта згадується і всім рідним, як і його роботящість. Він вивчився після школи на водія тролейбуса, трохи попрацював за цією спеціальністю в Луцьку. Відслужив строкову службу в армії. Потім і їздив по заробітках, і в селі трудився на різних роботах.
«Він дуже любив бути на природі: у лісі працював, захоплювався риболовлею, завжди вмів знайти багато грибів, а ще займався збором лікарських трав, у яких добре розумівся, – здавав їх заготівельникам, – розказують рідні. – От тільки не одружився, бо, напевне, був однолюбом, а з дівчиною, яку любив, не склалося…»
Його весільний коровай розділили на кладовищі, із болем прощаючись із молодим сільським чоловіком, який у час небезпеки для своєї держави став справжнім воїном, вмілим кулеметником, здатним виконувати бойові завдання у найтяжчих умовах.
Юлія Музика
Читайте також:
- Пройшов пекло війни в районі Часового Яру та Костянтинівки: серце Героя з Волині зупинилось внаслідок хвороби
- Командир, який до останнього боровся за Україну: студенту луцького вишу просять присвоїти державну нагороду
- Росіяни обстріляли машину меддопомоги: захисник з Волині загинув, їдучи рятувати поранених
Будь в курсі усіх новин
