Завжди виходив з бою останнім, прикриваючи побратимів: історія Героя з Волині

Про нього пише видання «Нова доба».

Валерій Єфімчук захищав Україну на передовій із серпня 2022 року. Дев’ять разів потрапляв до шпиталів із пораненнями та обмороженнями. Підліковувався й знову повертався у військовий стрій.

«Найбільше часу він прослужив на Куп’янському напрямку, але перебував і на інших, зокрема, воював під Авдіївкою. Постійно був «на нулі». Отримував контузії, поранення, взимку не раз повертався із позицій з обмороженнями, а лиш стане на ноги – і назад… Він стійко приймав усі ці свої травми, найбільше переймаючись за бойових побратимів. Востаннє проходив лікування від осколкового поранення ноги», – з болем розповідає його сестра Віталіна.

Валерію вже було краще, тож рідні із нетерпінням чекали, що його от-от мають перевести з Харкова до медзакладу Львова чи Рівного. Та сталося найстрашніше – отримали звістку, що Валерія вже нема…

«Його дуже любили побратими. Казали, що на нього завжди можна покластися, а ще він постійно виходив з бою останнім, прикриваючи їх вогнем. Якось вивів під безперервним обстрілом увесь свій підрозділ. За це його відзначили «Срібним хрестом». Є в нього й інші бойові нагороди», – ділиться Віталіна. Її чоловік Самійло також військовий. Служить у ЗСУ ще із 2014 року.

Мама Валерія, Світлана Миколаївна, вже майже три роки як овдовіла. 

«Тільки почули про загибель Валерія, всі в селі говорили одне: «Так його шкода… Він такий був добряк. Завжди приходив на допомогу. Був привітним, нікого ніколи не образив, не сказав поганого слова…» – говорить староста Куклинського старостинського округу Наталія Бортник.

Ця доброта згадується і всім рідним, як і його роботящість. Він вивчився після школи на водія тролейбуса, трохи попрацював за цією спеціальністю в Луцьку. Відслужив строкову службу в армії. Потім і їздив по заробітках, і в селі трудився на різних роботах.

«Він дуже любив бути на природі: у лісі працював, захоплювався риболовлею, завжди вмів знайти багато грибів, а ще займався збором лікарських трав, у яких добре розумівся, – здавав їх заготівельникам, – розказують рідні. – От тільки не одружився, бо, напевне, був однолюбом, а з дівчиною, яку любив, не склалося…»

Його весільний коровай розділили на кладовищі, із болем прощаючись із молодим сільським чоловіком, який у час небезпеки для своєї держави став справжнім воїном, вмілим кулеметником, здатним виконувати бойові завдання у найтяжчих умовах.

Юлія Музика

Читайте також:

• Пройшов пекло війни в районі Часового Яру та Костянтинівки: серце Героя з Волині зупинилось внаслідок хвороби
• Командир, який до останнього боровся за Україну: студенту луцького вишу просять присвоїти державну нагороду
• Росіяни обстріляли машину меддопомоги: захисник з Волині загинув, їдучи рятувати поранених