Пройшов пекло війни в районі Часового Яру та Костянтинівки: серце Героя з Волині зупинилось внаслідок хвороби

Понад рік тому він повернувся з війни, яка назавжди залишилась невимовним болем його серця, пише видання «Нова доба».

«Юра проходив строкову службу у військовій частині м. Кам’янка-Бузька Львівської області. Далі ж трудився в рідному селі. Досить тривалий час був водієм у місцевій пожежній охороні. Любив рибалити, ходити в ліс по гриби та ягоди. Завше відгукувався, якщо комусь необхідна була якась допомога. Він був дуже спокійним за характером, навіть якщо і на щось злився, то швидко «перегоряв», – розповідають його сестри Валентина і Наталія. Вони утрьох виросли в батьківській сім’ї. Мама їхня вже померла, а 79-річний тато Зіновій Васильович мешкає в Рудниках. Для нього втрата сина найболючіша…»

Фронтові дороги Юрія Кушнірчука пролягали Миколаївщиною та Донеччиною. Був на службі водієм-механіком, виконував різні бойові завдання, зокрема й перевозив КамАзом боєприпаси. Втім, про все це рідним повідував лиш у кількох словах. Перед демобілізацією був у самому пеклі війни в районі Часового Яру та Костянтинівки.

«Брат завжди дуже коротко говорив про те, як він і де перебуває. Та ми й не надто наполягали на тому, аби щось таке розказував. Передусім запитували, чи забезпечений найнеобхіднішим, а він відповідав, що все має…» – додають його рідні.

Згадують, коли Юрій Зіновійович демобілізувався, постійно зідзвонювався й переписувався зі своїми побратимами, підтримував зв’язок із ними й дотепер. Були помітні зміни в його характері: раніше був оптимістом, все переводив на жарти, а після війни став мовчазним та заглибленим у себе. Йому навіть важко було пристосуватися до тиші рідного села, адже довгий час перебував у небезпеці, звикши чекати чогось поганого… Усе це позначилося й на його здоров’ї. Серце українського Захисника так передчасно зупинилося…

Юрій Кушнірчук із дружиною Людмилою був розлученим. У нього залишилися шістнадцятирічний син Олександр, що зостався жити з ним, та чотирнадцятирічна донька Вікторія і десятирічний син Марк, котрі проживають із матір’ю.

Із усіма військовими почестями його після відспівування у місцевому храмі Покрови Пресвятої Богородиці провели до місця вічного спочинку сотні жителів Рудників та довкружніх сіл, у скорботі дякуючи йому за те, що заради нас усіх пішов на боротьбу із рашистським ворогом. Вічна пам’ять і слава спочилому воїну.

Читайте також:

• Прощався з сестрою, перебуваючи у пеклі Бахмута: історія Героя з Волині, який довго вважався зниклим безвісти
• Командир, який до останнього боровся за Україну: студенту луцького вишу просять присвоїти державну нагороду
• Росіяни обстріляли машину меддопомоги: захисник з Волині загинув, їдучи рятувати поранених