Пройшов пекло війни, а життя забрала важка хвороба: спогади про кіборга з Волині Василя Шумика

Пройшов пекло війни, а життя забрала важка хвороба: спогади про кіборга з Волині Василя Шумика

Василь Захарович Шумик, псевдо «Шум» (3 лютого 1978 року, с. Ворокомле, Камінь-Каширський район, Волинська область – 9 жовтня 2020 року) – солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Спогади про Героя поділилися у Камінь-Каширській громаді. 

Народився в багатодітній сім'ї Захара та Марії Шумиків села Ворокомле. Василь – сьома дитина в сім´ї, окрім нього виховувалось ще 5 братів та одна сестра. Як згадує рідний брат Анатолій: «З дитинства був  сміливим, терплячим. Був випадок, коли Вася зламав під час ігор ключицю і не зізнався дорослим. А вранці, коли прокинувся, то мати побачила, що одне плече нижче за інше. І лише тоді він сказав, що йому дуже боляче».

У 7 років пішов до першого класу Ворокомлівської середньої школи. Часи були нелегкі, особливо для багатодітної сім´ї Шумиків. Забезпечити дітей усім необхідним було тоді важко. Василь це розумів, і коли запропонували для школярів поїздку – екскурсію, то на це гроші в батьків не просив, знайшов вихід: назбирав металолому і здав в пункт прийому. А за отримані кошти таки зміг поїхати з учнями. Після закінчення 9 класу вступив до Камінь-Каширського ПТУ, де здобув професію столяра. Роки юності проходили у веселій компанії ровесників, де любили співати, танцювати і вчилися грі на гітарі. Юнаком любив  ходити до лісу, збирати гриби та ягоди, рибалити. Цьому і навчав своїх багатьох племінників.

Василь був добрим і щедрим. Про це згадують племінниці Інна та Валентина: «Нас маленьких возив до дитячого садочка взимку на санчатах і завжди мав у кишені щось солоденьке, міг розвеселити, тому з нетерпінням чекали на дядька біля вікна».

Пройшов пекло війни, а життя забрала важка хвороба: спогади про кіборга з Волині Василя ШумикаПройшов пекло війни, а життя забрала важка хвороба: спогади про кіборга з Волині Василя Шумика

Вася був душею компанії, умів вдало пожартувати в будь-якій ситуації. Ось як згадує однокласниця Людмила Процик  (дівоче Шумик): «Дуже ми любили зимові свята, а найбільше – колядувати і щедрувати. І ось ми всі разом з Василем заходимо щедрувати до його батьків. Саме в цей час його мама Марія виймала із печі хліб і свіжоспечену ковбасу, яку тато Захар поклав нам у торбинку, швиденько завертівши її у газетку. Цю торбинку носив Вася. І вже  в кінці щедрого вечора, коли прийшла пора їсти, почали виймати  все з торби і побачили, що є лише хліб, а ковбасу Вася з´їв, виправдовуючись, що терпіти не було сили». 

Василь зі своїм другом – однокласником Сергієм мали мрію вступити до військового училища, але життя склалось по-іншому. У своїй стихії відчув себе, коли призвали на строкову службу. Він потрапив у спецназ 30-ї механізованої бригади внутрішніх військ. Після служби повернувся до рідного села. Їздив на заробітки до Польщі.

У 1999 році одружився з однокласницею Оксаною Краглик, в шлюбі народився син Сашко. Але подружнє життя не склалось. Василь і Оксана розлучились у 2004 році.  

І ось весна 2014 р.  –  початок українсько-російської війни. В Україні почалася мобілізація. Не оминуло це і Василя. 10 серпня 2014 року пішов добровольцем до військкомату, потрапив до 80-ї десантно-штурмової бригади. Проходив тримісячну підготовку на Яворівському полігоні, де серйозно готували до випробувань на війні. Після цього була зона АТО,  одна з найгарячіших точок – село Піски.  

Від 6 до 15 січня 2015 року – учасник боїв за Донецький аеропорт, де зазнав закритої черепно-мозкової травми, декількох контузій і, після чергової, був вивезений з аеропорту. Так було врятовано життя «кіборгу». Лікувався у шпиталі міста Дніпро. Після місяця реабілітації, попри вмовляння та благання матері, в березні 2015 року, повернувся на фронт.

 Воював за Авдіївку, Зайцеве, Попасну, Бутівку. У 2015 році після демобілізації проходив курс лікування в госпіталі міста Луцька. У 2017 році служив за піврічним контрактом у 39-му зенітному ракетному полку, що дислокувався у Володимирі-Волинському. Але закінчився термін,  і змушений був повернутися додому, бо фізично не витримував служби. Здоров’я було підірване. 25 червня 2018 року отримав I групу інвалідності через травми та контузії, яких зазнав при захисті Батьківщини. 

У 2019 році в сина Сашка почалися проблеми зі здоров’ям. Потрібна була трансплантація нирки. Донорами могли бути і мама, і тато. Василь вчинив благородно, і сказав, що піде на операцію. По-іншому не міг. 30 січня 2020 року віддав нирку синові Олександру.  Дні народження батько і син відзначали в палаті.  3-го лютого Василеві виповнилося 42 роки, а 7-го – Сашкові було 20.

У жовтні 2020 року стан здоров'я воїна різко погіршився – інсульт, крововилив у мозок та як наслідок – мозкова кома. Помер 9 жовтня 2020 року.

«Наш кіборг Шумик Вася, відвоювався і вже в кращому світі. Всі роки після повернення, він боровся з самим собою, за здоров'я сина і своє, підірване тяжкими контузіями. Він не здався. Ніколи не забуду як він кричав, що у нього горить голова, а ми втискали його в бетон, бо над головою свистіло і вибухало. Та попри це, він не хотів кидати нас і виїжджати. Але ніколи не ліпив з себе героя, хоч він ним був і є»,  – згадував побратим Віталій Пясецький.

Дійсно, Василь був сином своєї держави. Його покоління на першому місці ставило обов’язок перед Батьківщиною, адже з його класу на захисті України від ворога  знаходиться чимало хлопців.

Пройшов пекло війни, а життя забрала важка хвороба: спогади про кіборга з Волині Василя Шумика

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений – нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (31 липня 2015 року), орденом «За оборону Донецького аеропорту», медаллю « Честь і відвага», медаллю учасника АТО.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Поліг у бою понад пів року тому: повідомили про загибель Героя з Волині Івана Зелінського

Поліг у бою понад пів року тому: повідомили про загибель Героя з Волині Івана Зелінського

Понад півтора року родина жила надією: на Волині відспівали Героя Івана Липку

Понад півтора року родина жила надією: на Волині відспівали Героя Івана Липку

Серце не витримало жахів війни: на Волині попрощались з молодим Героєм Русланом Мазуриком
фото

Серце не витримало жахів війни: на Волині попрощались з молодим Героєм Русланом Мазуриком

Понад рік вважався зниклим безвісти: на Волинь «на щиті» повернувся Герой Віктор Бурковський
фото

Понад рік вважався зниклим безвісти: на Волинь «на щиті» повернувся Герой Віктор Бурковський

Внаслідок аварії літака в Бєлгородській області загинув військовополонений зі Волині Юрій Лобашов

Внаслідок аварії літака в Бєлгородській області загинув військовополонений зі Волині Юрій Лобашов

На Волинь «на щиті» привезуть тіло молодого Героя Дмитра Зацерковного. Просять гідно зустріти захисника

На Волинь «на щиті» привезуть тіло молодого Героя Дмитра Зацерковного. Просять гідно зустріти захисника

Півтора року вважався зниклим безвісти: на Волинь «на щиті» повертається Герой Іван Липка

Півтора року вважався зниклим безвісти: на Волинь «на щиті» повертається Герой Іван Липка

Навіки 28: в останню дорогу проведуть Героя з Волині Руслана Мазурика

Навіки 28: в останню дорогу проведуть Героя з Волині Руслана Мазурика

Віддав життя за Україну: на Волині попрощалися з Героєм Олегом Козловським

Віддав життя за Україну: на Волині попрощалися з Героєм Олегом Козловським