Вдома на них чекають аж шість коханих жінок і дівчаток: батько і син з Волині служать в одній бригаді
Батько і син з Волині разом служать у гранатометному взводі 2 механізованого батальйону 100 ОМБр!
Історію бійців розповіли у бригаді.
Першим із них на захист України став батько – Василь Йосипович на псевдо «Йосип». Чоловік добровольцем прибув до ТЦК щойно дізнавшись про широкомасштабне вторгнення і 25 лютого 2022 року вже був у лавах волинської бригади.
– У цивільному житті я був хліборобом-одноосібником. Мав коня, трактор, комбайн – обробляв 15 гектарів землі, – розповідає пан Василь, – Та дізнавшись про «велику війну» я відразу збагнув – треба лишати господарство і ставати на захист Батьківщини. Бо коли орки прийдуть на мою рідну Волинь – буде вже пізно…
А влітку минулого року приклад з батька взяв і син Сергій (псевдо «Сєрий»). Молодий чоловік працював водієм-далекобійником, постійно виїжджав у закордонні рейси. Та коли прийшов час стати до лав ЗСУ – навіть думки не мав ухилятися від виконання конституційного обов’язку.
– Звичайно, батько допоміг мені швидше адаптуватися у війську. А згодом рідними для мене стали усі побратими – ми з хлопцями тепер як одна сім’я, – зізнається Сергій.
«Йосипу» та «Сєрому» є кого захищати і за кого воювати – у рідному волинському селі Рудка-Миринська на них чекають… відразу шість коханих жінок і дівчаток!
Рахуйте самі: Наталя Федорівна (дружина Василя Йосиповича і мама Сергія), Олена та Валентина (доньки/сестри), Ірина (невістка/дружина), а також маленькі Ярина і Мілана (онуки пана Василя, або ж племінниця та донька пана Сергія).
Одним із найдраматичніших спогадів війни для батька і сина є поранення Сергія:
– Про те, що я «трьохсотий» встигли доповісти на командний пункт – і на тому обірвався зв'язок. Згодом розповідали, що впродовж наступних трьох годин батько від невідомості просто не знаходив собі місця, – розповідає «Сєрий», – У мене ж була розірвана губа, перебинтована голова – говорити було вкрай проблематично. Проте я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…
Читайте також:
- Було не до тортиків: боєць із Волині зустрів 24-річчя, відбиваючи найважчий ворожий штурм
- Кадрові ротації у війську: у трьох бригадах, які стоять на Курахівському напрямку, змінили комбригів
- Сім місяців героїчної оборони: воїни волинської «сотки» тримають Торецьк
Будь в курсі усіх новин
