Було не до тортиків: боєць із Волині зустрів 24-річчя, відбиваючи найважчий ворожий штурм

Хлопець добровольцем став до лав ЗСУ 24 лютого 2024 року і вже майже рік служить у мотопіхотному батальйоні 100 ОМБр, - розповіли на фейсбук-сторінці 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

«Позивний Нео мені дали на навчанні в Англії, через те, що я завжди ухилявся, як бігав від гранат, від куль. Так він у мене і прижився», – розповідає Дмитро.

До повномасштабної війни хлопець працював у Польщі на будівництві, був старшим. Під час повномасштабного вторгнення - будував у Києві. Родом з села Нуйно на Камінь-Каширщині.

«Я також не народився з автоматом. 23 роки я теж автомата в руках не тримав. Так сталося, що треба йти захищати свою державу, бо сьогодні вони тут, а завтра вже в нас. Хочу жити у своїй країні, працювати на себе, а не десь за кордоном або під росією. Я нікого не засуджую, в кожного голова є своя на плечах. А для себе вважаю за потрібне боронити Україну», – каже боєць.

Зараз Дмитро – бойовий медик. Свій 24 день народження відсвяткував на передовій, відбиваючи один із найважчих штурмів. Каже, було не до тортиків.

«Найстрашніший штурм, який ми відбивали, був у Торецькому районі. Вдосвіта почався – і ми його успішно відбили. Допомогло наше командування, дронщики. Ми зробили це разом з ними. Коли перший раз почали відбивати штурм, все було на адреналіні. Головне завдання було – вбити їх, щоб вони не вбили нас. Страшно усім, нема таких людей, які б не боялись. Є паніка, а є страх. От коли паніка – то вже погано. А коли просто страх і він контрольований – то з ним можна і штурм відбивати, і в контратаку йти…», - розповідає воїн.

Попри всі труднощі, Дмитро не шкодує, що пішов захищати Україну.

«Не жалкую, що потрапив у 100-ту бригаду – в нас командування нормальне, побратими хороші. З перемогою мене чекає в першу чергу мама та старший брат, друзі. Дякую командуванню, що завжди на зв’язку, волонтерам – бо без них ми ніхто. Кожну копійку збирають, доправляють автомобілі, запчастини. Кожна дрібниця тут важлива. Так само хочу сказати всім своїм побратимам – тримаймося і віримо в перемогу! Все буде добре. Все буде Україна!», - додає Нео.

Читайте також:

• «Страшно було залишатися, коли земля двигтіла під ногами»: переселенка з Соледара про нове життя на Волині
• До ТЦК прийшов добровольцем, хоча мобілізація на нього не поширювалася: історія бійця волинської бригади
• «Війна не відпускає повністю»: історик і ветеран Володимир Собчук з Волині про фронт, втрати та боротьбу, яка триває