Назавжди 29 – спогади про воїна з Волині Віктора Дідука, який загинув за три тижні до ювілею

Спогади про воїна-земляка пише газета «Нова доба». 

24 вересня з глибоким болем і сумом у Колках провели в останню дорогу Героя Віктора Дідука — молодшого сержанта, командира мінометного розрахунку. Його життя обірвалося 16 вересня на Донеччині внаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю, в якому перебував разом із побратимами.

Віктор мав би святкувати ювілей 6 жовтня. Проте тепер йому назавжди залишиться 29… Він був воїном із досвідом. Свою службу розпочав ще під час АТО – відслужив три роки за контрактом у 30-ій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Тоді був водієм-механіком БМП у піхоті. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну знову став до строю – цього разу як головний сержант – командир мінометного розрахунку.

У мирному житті Віктор здобув освіту в Колківському ВПУ за фахом «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар, водій». Після демобілізації працював на луцькому заводі «Кромберг енд Шуберт». У травні 2024 року отримав повістку. Пройшов підготовку не лише в Україні, а й за кордоном – у Польщі та Франції. Готувався серйозно, з відповідальністю, бо розумів, що повертається на війну вже як командир, який відповідає не тільки за себе.

«Йому це навчання подобалося», – розповідає його на два роки старший брат Володимир, який у час ООС теж служив в тій же бригаді – п’ять років був водієм бензовоза. Він із родиною живе на Житомирщині, виховує двох синів – шести й трьох років. Саме туди до брата Віктор приїздив у короткі відпустки. Говорили небагато, особливо про війну – Володимиру й так усе було зрозуміло.

Цьогоріч у братів помер батько – Андрій Остапович. Мама, Руслана Олексіївна, проживає в Старосіллі.

Віктор мав багато планів – почав зведення власного дому. Будував майбутнє. Мріяв. Але війна обірвала все.

«Вітя був дуже добрим і спокійним», – говорить брат. У вільний час захоплювався комп’ютерними іграми, любив дивитись аніме. Мав свої тихі радощі. Але у вирішальний момент зробив вибір на користь служіння Україні.

16 вересня його не стало… Разом із трьома побратимами потрапив під удар ворожого безпілотника. Віктор загинув, інші – у тяжкому стані.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у Колках із усіма військовими почестями. Сотні людей прийшли попрощатися – рідні, друзі, колківчани та інші жителі громади.

…Віктор Дідук – один із тих, завдяки кому тримається Україна. Його не стане в родинному колі. Але він назавжди залишиться у серці країни як Захисник, який не зрадив своїй присязі, не відступив і не зламався. Світла пам’ять Герою. Вдячність – навіки.

Читайте також:

• Ввечері 21 листопада ще зателефонував мамі дружині і невдовзі загинув: спогади про Героя з Волині Юрія Панасюка
• Приходив у снах до своїх рідних до та після загибелі: захиснику з Волині назавжди 22 роки
• Його спокій додавав сили побратимам: історія воїна Володимира Котюка з Волині