Ввечері 21 листопада ще зателефонував мамі дружині і невдовзі загинув: спогади про Героя з Волині Юрія Панасюка

Про це пише газета Ратнівщина. 

Юрій Панасюк народився 17 квітня 1998 року у сім’ї Валерія та Світлани Панасюків у Бродах. Був другою дитиною в родині. Завжди гарно ладнав зі старшим на кілька років братом Валерієм. Досить часто сім’я опинялася у складних життєвих обставинах. Хлопці змалечку вчилися працювати, щоб у майбутньому мати чим заробити на життя. Мама каже, що були слухняними дітьми. Завжди виконували поставлені батьками завдання.

Після закінчення Бродівського ліцею старший брат Валерій поїхав на Закарпаття, на Батьківщину матері (Світлана родом із Закарпаття, у Броди вийшла заміж і тут залишилася на все життя). Там створив сім’ю. Нині мешкає за кордоном, допомагає рідним фінансово.

Юрій після закінчення місцевого ліцею залишився у селі, строкової служби в армії не проходив, їздив на сезоні заробітки. Вирізнявся безвідмовною готовністю допомогти усім, хто потребував допомоги.

До лав української армії Юрія мобілізували влітку 2023 року. Проте прослужив він, за словами дружини Катерини, лише чотири місяці і повернувся додому. 18 жовтня 2023 року одружився з мамою трьох дітей Катериною Жигаревич. Вона на той момент проживала у Видраниці. Там винайняли хатину і мешкали разом. Будували плани щодо подальшого спільного життя.

18 січня 2025 року Юрія Панасюка знову мобілізували. З тих пір 11 місяців він боронив Україну у складі Національної гвардії. Додому не приїжджав. Спілкувався по телефону з батьками, дружиною, братом. Підрозділ, у якому ніс службу захисник, перебуває на обороні Покровського напрямку. Ще увечері 21 листопада він, як завжди, подзвонив до мами, потім до Катерини, а невдовзі дружині сповістили, що її чоловік загинув.

Пізно ввечері 23 листопада тіло Юрія Панасюка прибуло у Ратне. Траурний кортеж зустріли небайдужі люди з лампадками, свічками і ліхтариками. Уже напівсонне селище і села Гірниківського старостинського округу пронизували звуки сирени поліцейського авто та сигналів авто-, мотосупроводу. Востаннє до батьківського дому поверталося тіло бійця.

24 листопада захисника відспівали священники Гірниківського благочиння. Поховали його на місцевому кладовищі. Серце стискається у грудях від усвідомлення, що війна забирає нещадно усіх – і старших, і зовсім молодих солдатів у розквіті сил. І якби не бойові дії, якби не російська агресія проти України, можливо, долі сотень і тисяч наших захисників склалися б зовсім інакше. Вони віддали свої життя, виборюючи для нас світле майбутнє. На жаль, вони його вже не побачать…

Марія ЛЯХ

Читайте також: 

• Приходив у снах до своїх рідних до та після загибелі: захиснику з Волині назавжди 22 роки
• Його спокій додавав сили побратимам: історія воїна Володимира Котюка з Волині
• Перший вихід у бій обірвав життя Героя: спогади про захисника з Волині