«Він ніколи не жалівся»: волиняни попрощалися із захисником Михайлом Присяжнюком

Знову Рожищенська громада зустріла Героя на щиті, знову небесну височінь розриває щемлива «Плине кача», знову біль, сльози, страждання, які приносить українцям війна, - йдеться на сайті міської ради. 

Навколішки громада зустрічає траурний кортеж з тілом загиблого захисника України Михайла Миколайовича Присяжнюка, 1968 року народження.

Свій останній бій інспектор прикордонної служби, старший солдат Михайло Присяжнюк прийняв 21 серпня 2026 року в районі населеного пункту Варварівка Чугуївського району Харківської області. 

Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Біля вкритої національним стягом домовини у невимовному горі дружина, син, сестра та уся родина загиблого воїна.

Їхнього смутку не виказати словами, лише молитва може втамувати цей душевний біль. Тож священники разом з громадою молилися за безсмертну душу вбитого воїна Михайла Присяжнюка, котрий виконав одну з основних Божих заповідей – віддав життя за своїх ближніх. 

У мирний час Михайло Присяжнюк жив звичним сільським життям. Довгий час працював водієм, згодом – у ливарному цеху, разом з дружиною вели домашнє господарство. Та мирне життя перекреслила повномасштабна війна.

У родині Присяжнюків на захист рідної землі стали і батько Михайло Миколайович, і син Леонід. 

Близько двох років Михайло Присяжнюк разом з побратимами нищив ворога на Харківському напрямку. Як важко не було, ніколи не жалівся дружині, хоч телефонував чи не щодня. 

Найбільшою радістю для Михайла Присяжнюка в цей важкий час стало народження онука Назарчика. Коли випало за час мобілізації двічі бути у відпустці, він так тішився хлопчиком... 

Після громадської панахиди велелюдна процесія вирушила головною вулицею міста, де перехожі навколішки віддавали останню шану загиблому.

Священнослужителі Православної Церкви України відспівали загиблого захисника Михайла Присяжнюка у храмі Архистратига Михаїла в Рожищі.

Дорогу Героя до рідного дому односельці встелили квітами.

Сумна остання гостина біля рідної хати, хоч зійшлися сюди ті, з ким виріс та дружив, хто добре знав Михайла Присяжнюка багато років. 

Після спільної молитви та прощання під тужливу мелодію військового оркестру та церковні піснеспіви траурна процесія вирушила до місця вічного спочинку Героя.

Поховали загиблого воїна на сільському кладовищі. Залпи військових розірвали голубінь літнього неба, коли рідна земля прийняла тіло воїна на вічний спочинок. 

Державний стяг, яким була вкрита домовина, як символ вільної та незалежної держави, за яку боровся Михайло Присяжнюк, військові передали дружині Оксані Олексіївні.

Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати рідних. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас. І не буде московитам прощення за невинно забрані життя українців. А ім’я Михайла Присяжнюка назавжди увійде в історію нашого краю, як ім’я гідного сина своєї країни.

Слава українському воїну Михайлу Присяжнюку! Назавжди у пам'яті рідних, у серці України, у нашій вічній вдячності.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині воїна. Світла пам'ять Герою!