Жінки, що надихають: волинянки, які змінили історію

Журналісти ВСН попрацювали з історичними джерелами Волині, яка багата на імена жінок, що не просто спостерігали за плином часу, а власноруч змінювали його вектори. Від шляхетних залів XVII століття до сучасних університетських кафедр, ці постаті демонстрували, що спрага до знань сильніші за будь-які бар’єри.

Галшка Гулевичівна

Галшка, офіційно Єлизавета Гулевичівна — стало символом просвіти і відданості рідній землі. Донька луцького городничого Василя Гулевича, вона виросла серед могутніх мурів стародавнього Луцька, вдихаючи дух незалежності. Доля привела її до Києва, де вона стала дружиною шляхтича Стефана Лозки.

15 жовтня 1615 року Галшка здійснила важливий історичний крок: передала свою київську садибу на Подолі та всі статки для створення Братської колегії — навчального закладу української мови, віри та науки. Ця колегія згодом переросла у відому Києво-Могилянську академію. Її вчинок був не лише благодійністю, а й актом небайдужості та збереження національної ідентичності.

У Луцьку її пам’ять увічнена в назві вулиці Галшки Гулевичівни. Вона пролягає у Середмісті, поблизу замку Любарта, і нагадує: справжня сила — у знанні та культурі. Сьогодні, проходячи цією вулицею, можна відчути зв’язок століть та згадати жінку, що перетворила приватне багатство на загальне надбання нації.

Олена Казимирчак‑Полонська

Її ім’ям названо малу планету в космосі, а народилася вона в палаці на Волині. Життя Олени Казимирчак-Полонської — це приголомшливий шлях геніальної астрономки, сповнений трагічних випробувань та наукових подвигів.

Народилася в 1902 році в селі Селець на Волині в родині дворян Полонських. Освіту здобула у Львові та Варшаві, де під керівництвом видатного вченого Міхала Камєнського займалася рухом комет. Але війна розділила родину: опинившись у СРСР, вона пройшла через арешти за «шпигунство», втратила сина та не змогла повернути чоловіка.

Проте ніщо не зламало її дух. Вона працювала в обсерваторіях Ленінграда, викладала в Одесі, а її фундаментальні дослідження комети Вольфа принесли всесвітнє визнання. У 1978 році міжнародна наукова спільнота назвала малу планету №2006 «Полонська» на її честь.

Вона також врятувала життя: у 1939 році сховала у своєму палаці двох польських астрономів від радянських репресій.

Наприкінці життя, вже втративши зір, Олена прийняла чернечий постриг і продовжувала викладати богослов’я та астрономію, читаючи лекції з пам’яті.

Луїза Оляндер

Луїза Костянтинівна Оляндер — символ невгасимої наукової думки та присвяти слову. Народившись у далекому Хабаровську, вона знайшла свою духовну батьківщину на Волині, куди привело її покликання дослідниці.

Філолог за фахом, вона присвятила життя дослідженню глибинних зв'язків слов'янських літератур, поєднуючи наукову строгість із розумінням душі народу. Її шлях — від вчительки до завідувачки кафедри слов'янської філології у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Головним подвигом її наукового життя став «Волинський текст» — праця, за яку вона отримала Міжнародну премію імені Миколи Гоголя. У ній вона розкрила, як земля, історія та долі Волині тчуть смисловий орнамент у творах українських і польських письменників.

Нагороджена Орденом княгині Ольги, вона довела, що справжнє багатство — це знання, а найважливіший спадок — мова та культура, які вона допомагала зберегти для майбутніх поколінь.

Олена Левчанівська

Народившись 1881 року в дворянській родині, Левчанівська отримала освіту в Москві та Відні. Повернувшись на Волинь, разом із родиною заснувала сільську школу у селі Линів. У Житомирі з чоловіком Олександром займалася просвітницькою діяльністю: була співорганізаторкою Українського клубу, працювала у «Просвіті» та писала для місцевих часописів.

У 1922 році, коли Волинь увійшла до складу Польщі, її обрали до сейму, де вона відстоювала національні інтереси українців Волині. Після закінчення каденції повернулася додому.

У 1939 році Левчанівську заарештували, а 24 квітня 1940 року засудили до розстрілу. Місце поховання невідоме. Її історія повертається з небуття як символ мужності та відданості Україні.

За радянської влади її ім’я замовчували, але сьогодні пам’ять про Олену Левчанівську відновлюють. Вона була першою волинянкою-депутаткою польського сейму та активною захисницею українських прав. У Луцьку на її честь названа вулиця.

Сьогодні ці постаті надихають нові покоління волинянок і волинян — їхні вчинки нагадують: знання, мужність та відданість справі здатні змінювати світ. Волинь завжди була і залишається землею сильних жінок, чиї імена вписані в історію науки, культури та суспільного життя України. 

Читайте також:

• У Луцьку впорядкують історичні поховання та місця втрачених храмів
• Де у Луцьку купити подарунок для коханої людини до Дня святого Валентина
• У Луцьку презентували музично-візуальний артпроменад: як відбувся захід