Безмежно любив своїх синочків: історія морського піхотинця з Волині, який поліг у бою на Харківщині

Захисник зазнав вибухової травми внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, пише Меморіал героїв.

Володимир народився 20 січня 1985 року в місті Ковель, там і жив. Навчався у школі №11, згодом опанував фах оператора комп’ютерного набору в місцевому училищі. Працював в автомайстерні, пізніше влаштувався монтажником інтернет-мережі в компанії UAINET.

Чоловік мав багато захоплень: займався брейк-дансом і вільною боротьбою, грав у баскетбол. Любив подорожі та природу, особливо йому подобалися Кримські гори. Був барабанником у церковному гурті.

Під час повномасштабного вторгнення Володимир долучився до лав Збройних сил України. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обіймав посаду радіотелефоніста відділення коригування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки.

«Володимир був люблячим чоловіком. Безмежно любив своїх синочків і завжди старався проводити більше часу з ними, щоб виховати їх добрими людьми. Завжди був позитивним, приязним, любив жартувати. Був християнином, але це не стало причиною не йти у військо. Він казав, що потрібно допомогти хлопцям, які вже воюють. Нічого не боявся, був мужнім і наполегливим, вірив у перемогу», – розповіла дружина Юлія.

Володимира посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня. Крім того, йому надали звання «Почесний громадянин міста Ковеля». Поховали захисника на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

У нього залишилися дружина Юлія, сини Ілля та Роман, мати Марія, батько Микола та брат Олександр.

Читайте також:

• Батьки похоронили другого сина-захисника: спогади про 44-річного Героя з Волині Сергія Засядька
• Шлях від патрульного до захисника України: історія життя Героя з Волині Івана Горбача