«Я мав залишатися у свідомості»: військовий з Луцька про фронт, поранення та відновлення
![Боєць Юрій про шлях від фронту до реабілітації після поранення](https://vsn.ua/storage/news/ZtutJpxKbBqcCCHgyvUH5bAkiPIRDfsr5VSfp6Ur.png)
Юрій Лесиков з Луцька – боєць 81-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. До мобілізації він працював на виробництві, проте під час повномасштабного вторгнення став на захист країни. Під час бойових дій на Донеччині отримав поранення, після чого пройшов тривалий шлях лікування та реабілітації.
У розмові з ВСН воїн розповів про свій досвід на фронті, виклики, з якими зіткнувся, та зміни, які відбулися в його житті після поранення.
- Як ви потрапили на службу до лав ЗСУ?
- До служби я працював на заводі з виробництва спецій. Моя робота була пов’язана з контролем якості продукції, а також з технічними процесами на виробництві. Після початку повномасштабної війни я отримав повістку та приїхав до військкомату. Тоді ж і був мобілізований. Зараз служу у 81-й окремій аеромобільній бригаді ДШВ.
- На якому напрямку ви виконували бойові завдання?
- Я здійснював операції на сході України, зокрема на Донецькому напрямку, де лінія фронту змінювалася часто, а ситуація була напруженою. Поранення отримав під час виконання завдання, коли ми потрапили під обстріл. Ворог почав завдавати артилерійський удар, і саме тоді я був поранений.
![«Я мав залишатися у свідомості»: військовий з Луцька про фронт, поранення та відновлення](https://vsn.ua/storage/image-icons/J5S3KjMI2BfcST6Ayhwmv04UT3miyelnp4scXXbi.png)
- Які були ваші перші думки та дії після отримання поранення?
- Перше, що я відчув – це біль і шок. Але головною моєю думкою було те, щоб залишатися у свідомості й тримати себе в руках. Я одразу почав шукати укриття, намагався оглянути рану і зрозуміти, чи можу я продовжити рухатись.
- Хто вам надав першу медичну допомогу?
- Перша допомога була надана моїм побратимом. Він швидко оглянув мене, зупинив кровотечу і зафіксував рани до того, як прибула евакуація.
- Які процедури для вас були найскладнішими під час лікування?
- Найскладніше було пройти через численні хірургічні втручання і фізичну реабілітацію. Це не тільки боляче, але й психологічно важко після травм.
- Як змінилося ваше життя після поранення?
- Життя змінилося кардинально. Тепер я маю обмеження в рухливості та фізичних можливостях, і це є суттєвим викликом у повсякденному житті. Однак я намагаюся не здаватися і працюю над собою, щоб відновити свою форму.
- Як війна вплинула на ваш світогляд?
- Війна зробила мене сильнішим і стійкішим, змусила переглянути багато життєвих цінностей. Я зрозумів, наскільки важлива єдність і підтримка один одного в тяжкі часи.
![«Я мав залишатися у свідомості»: військовий з Луцька про фронт, поранення та відновлення](https://vsn.ua/storage/image-icons/ofdG2ytfCFOJCMNlLv0XxKCrpZ14YZnUDllYcNH6.jpg)
![«Я мав залишатися у свідомості»: військовий з Луцька про фронт, поранення та відновлення](https://vsn.ua/storage/image-icons/TIrcmvJ8uGlItAZdfkex8ENQHMiDjArQ3IcTpKvg.jpg)
- Які навички ви здобули під час служби?
- Я здобув навички з військової справи, командування, вміння діяти в екстремальних ситуаціях, надання першої медичної допомоги, а також розвинув свої фізичні та психологічні якості.
- Як змінилося ваше ставлення до служби після поранення?
- Після поранення я почав більше цінувати життя і важливість своєї служби. Вона стала ще більш значущою, адже кожен день – це шанс наблизити перемогу для України.
- Чим займаєтеся зараз?
- Зараз я проходжу реабілітацію. Моєю найбільшою підтримкою є родина, вони завжди зі мною, попри всі труднощі й випробування. Саме вони допомагають мені залишатися сильним.
Автор: Денис Краковецький
Читайте також:
- «Мені пощастило вижити»: волинянин Роман Пугач про поранення та життя після війни
- «Це моя третя рука, очі, вуха і ніс»: кінолог з Волині тренує собак для охорони держкордону
- Американський блогер-мільйонник показав портрет загиблого Героя з Волині у своєму відео про Україну