Як волинянка Катерина Шиліна знаходить найкращі гриби — секрети знаної любительки «тихого полювання»

Про це пише Надія Роденко для газети «Нова Доба».

От якось і на днях їхала Катерина знову з повною коробкою грибів.

Про своє «тихе полювання» жінка розповідає:

– Мої покійні батьки нас, дітей, завжди залучали до збору ягід та грибів. Показували найкращі грибні місця в лісі. Це відтоді й до сьогодення мене дуже цікавить. Я цілісінький сезон шукаю гриби – і знаходжу їх. Зараз уже прохолодно, але земля ще не замерзла, тож гриби є.

Ось сьогодні я назбирала коробку зеленичок, трохи рижиків, а ще чимало парасольок, молоденьких польських, маслюків та кучку опеньків. Ось навіть четвірка білих є. Ходжу і по своїх старих місцях, і з новими знайомлюсь. Кладу гриби за сортами в різні пакети, аби вдома було зручніше їх перебирати. От тільки цієї осені, як раніше, ніколи масово на опеньки не натрапляла.

Гриби – окреме царство лісу, природа якого зачаровує в будь-яку пору року. Зараз пахне глицею, опалим листям, і скрізь ходить тиша: як поруч зі мною, так і по моїх слідах… У ліс іду тільки з позитивними емоціями: депресію – геть, набираюсь здоров’я!

На запитання: чи є в неї, бувалої грибниці, якісь секрети щодо пошуку грибів, вона ділиться декількома корисними порадами:

– Найкраще гриби ростуть у час дощів, особливо коли тумани та прохолодна погода, а не спека. Як пройде добрий дощ – за два-три дні чекай їхньої появи. Але краще всього ростуть вони на повний місяць, як казали старіші люди. Найбільш плодоносний період для грибів, звичайно ж, осінь. Вирушати по них треба якнайраніше – справжній грибник стрічає схід сонця в лісі.

А ще гриби люблять гратися в хованки. Знайшовши одного, дивлюся, чи поряд нема йому пари, бо гриби не люблять рости на самоті. Мій батько Василь казав: «Де один грибок, там і цілий вінок». От, наприклад, лисички ростуть великими сім’ями. Буває, ніби нема, а придивишся – вони є десь трохи оддалік.

«Білі гриби я стараюся викручувати із землі, щоб не пошкодити грибницю, а деякі зрізаю під корінь», - додає жінка. 

Про те, як вона переробляє грибочки, каже: 

- Традиційно готую грибну солянку, підливу, яка підходить до каш, картопляного пюре, макаронів. Варю борщ та суп, а ще готую котлети, вареники з грибами, просто смажанку, тушкую картоплю з лисичками, а ще роблю грибний фарш – також і в морозилку. Білі гриби сушу, мариную. Частину свого грибного «улову» здаю заготівельникам. 

Покійний її чоловік Віктор Арсентійович не хотів їсти борщу чи супу, якщо він зварений без сухого білого гриба. «Інший запах, інший смак, навіть колір інший», – казав він. Я так і нині роблю – додаю сушені білі гриби у перші страви.

А ще Катерина Василівна розповіла про випадки, які найбільше запам’яталися їй в походах до лісу:

– Якось натрапила на велику кількість грибів. Свій скромний транспорт – велосипед – вирішила лишити біля старого дуба, в ямі, як робила частенько. Та ось того разу хтось украв його… Огорнув серце жаль, розпач, але додому ж треба було якось дістатись, тим більше була вже пізня пора. Так і прийшла додому з грибочками, яких тоді назбирала дуже багато. Нічого, пережила. Діти подарували новий велосипед, знову кручу педалі до лісу, але вже геть далеко його не залишаю.

А недавно, коли поверталася додому, дорогу мені переходили дикі кабани з великою кількістю молодняка. Страх охопив мене такий – аж ноги задерев’яніли! Зупинилася – і вони спинились. Промайнула рятівна думка: треба їхати звідти скоріш! Крутила так педалі, що аж, здавалось, ліс шумів. Оговталася вже біля Пітрицького ставу.

«Люблю я їздити в ліс сама, а свої грибні місця нікому не показую – такий закон бувалого грибника! Грибів та ягід і так на всіх вистачає…» - наголошує жінка. 

Нехай усі лісові дороги Катерини й інших обожнювачів «тихого полювання» будуть у насолоду. А додому щоб усі поверталися тільки з повними кошиками!

Фото з архіву сім’ї ШИЛІНИХ

Читайте також: 

• Як приготувати смачні опеньки в сметані: швидкий рецепт ніжної страви
• У пошуках зеленого золота: як на Волині збирають зелениці
• Грибний сезон на Волині: скільки коштують зелениці і підзеленки