Її домівка, наче музей: вишивальниця з Волині зібрала орнаменти вишивок з усього району

Її домівка, наче музей, де зібрані зразки узорів з усієї округи, адже у час, коли журнали зі схемами вишивок були доступні не усім, а інтернету у селі не було й поготів, люди обмінювалися готовими виробами, щоб хрестик за хрестиком перенести на полотно котрийсь з орнаментів. Ольга Амбросіївна виготовила сотні вишиваних робіт і кожна займає своє почесне місце в її оселі, - пише «Слово правди».

Жінка народилася й ось уже 76 років проживає у Нехворощах. Спочатку її сім’я мешкала на хуторі під самісіньким лісом, а згодом, не досипаючи ночей, цеглинка до цеглинки будували вони з чоловіком новий будинок у селі, тримали велике господарство – свиней, корів, биків, щоб мати кошти зводити житло. У любові до праці ростили двох дітей – сина Євгена й доньку Катерину.

Трудилася жінка деякий час в Микуличах у ветлікарні, а потім упродовж 16 років – на фермі дояркою. Працювати доводилося з  спозаранку й до пізнього вечора. Все, ж якою б втомленою жінка не була, відпочинок знаходила за вишиванням. А хист до ремесла Ольга Амбросіївна перейняла від мами, теж затятої вишивальниці,й зуміла передати його доньці Катерині. Тож уся родина прикипіла до цього традиційного українського рукодільного мистецтва.

«До кого б ми не поїхали з рідні на празник, мама завжди звертала увагу на вишивки, які прикрашали оселю, і завжди їй на очі потрапляла котрась особлива, яку хотілося відтворити повністю, часом, щось поєднати в один орнамент. Скільки ж доводилося трудити очі, адже кожен хрестик потрібно вирахувати й перенести на свій виріб… Інколи мама на свій смак удосконалювала візерунок, підбираючи кольори чи відтінки ниток. А нитки  купувала щоразу, як їздила у місто на ринок. Бувало, везла додому повнісіньку торбу різнобарвних мотків, не шкодувала на них грошей. Нерідко продавці для постійної покупчині робили й знижки», – пригадує донька майстрині Катерина.

Роздивлятися роботи Ольги Амбросіївни можна годинами, адже їх, здається, просто незліченна кількість – у кожній кімнаті є чимало вишитого – штори, картини, серветки, рушники на іконах, а ще – подушки й подушечки. І навіть стіни прикрашають великі власноруч виготовлені килими. Такі були дуже популярними свого часу й затяті вишивальниці місяцями старалися викроїти вільну хвилинку, аби така краса була і в їхній оселі. Пані Ольга створила чотири таких килими, вишила на них казкові краєвиди, благородних оленів, а ще – букети троянд, братики. 

Ніколи не бралися рахувати усіх вишиваних виробів ні сама майстриня, ані її діти. Те, що не розміщене у кімнатах – охайно зберігається у шафі, щось подароване родичам і друзям сім’ї, а частину вишитих рушників, скатертину, доріжки передала Ольга Амбросіївна у місцеву церкву.

- Коли до нас приходять гості, а особливо ті, які тривалий час не бували в нашій оселі, то не лише із неабияким захватом роздивляються вишивки, а ще дістають телефони й усе довкола фотографують, щоб потім поділитися цією вишиваною красою з іншими, – каже пані Катерина. – Мамині роботи могли бачити й усі учасники фестивалю «Українське коровай-сузір’я», адже кілька зразків експонувалися на виставках.

Найулюбленіші мотиви для вишивки у жінки – квіти, які, немов оживають на полотні, чаруючи погляди. Напевно тому й удаються вони такими природніми й живими, бо ж любить Ольга Амбросіївна вирощувати різнобарв’я на своїх клумбах, на підвіконні в будинку. Яскравим квітом завжди повниться її обійстя й оселя, а зараз – особливо, адже через проблеми із зором жінка більше не може займатися улюбленим хобі. Нарциси, півонії, кущові троянди – джерело позитивних емоцій для усієї сім’ї. А уже понад рік квітник на обійсті Литвінчуків вабить погляд перехожих оригінальними вимощеними жовто-блакитними клумбами.

Ольга Амбросіївна – не лише знана в окрузі вишивальниця. Гарні сукні, спідниці, блузи, костюми вона  шила для себе і доньки Катерини, для односельчанок, які не раз зверталися з проханням про модну обновку. І хоч невблаганний час змусив ці заняття лишити в минулому, жінка, яка не звикла сидіти без діла, зараз залюбки порається по господарству – тримає 90 курчат, любить пекти пироги, паски та хліб, а ще – завжди рада гостям, яких охоче знайомить зі своєю вишиваною колекцією. 

Валентина ТИНЕНСЬКА

Читайте також:

• Її домівка, наче музей: вишивальниця з Волині зібрала орнаменти вишивок з усього району
• Кожен пряник – маленька історія: десерти волинянки нагадують картини
• Вінки, коралі та прикраси купують не лише в Україні, а й закордоном: волинянка творить шедеври із соломи