«Йому судилося стати воїном»: історія полеглого Героя з Волині Романа Бондарука

Про нього розповіла Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».

Він був найстаршою дитиною у сім’ї Ольги Миколаївни та Василя Васильовича Бондаруків. Вчився у школі, потім здобув спеціальність електрика у Володимир Волинському вищому професійному училищі. Служив в армії, створив сім’ю.

Людина з посмішкою — це найвлучніша характеристика для усіх, хто знав Романа. У шкільні роки активно відвідував гуртки, дуже любив брати участь у різноманітних шкільних вечорах, на яких завжди був активним і досить часто — ведучим на них. Був артистичним, мав задатки актора, відтак, охоче грав різноманітні ролі у шкільних сценках.

Видно, що це було йому до душі — любив викликати посмішку у публіки, вмів розрядити обстановку, був дуже комунікабельним, це була його своєрідна візитка.

Також Романа знали, як людину, котра завжди прийде на допомогу. Для нього не існувало чужих проблем. Старався допомогти ділом, а якщо не мав можливості, то, принаймні, вмів вислухати, дати пораду.

4 квітня 2022 року Роман Бондарук поповнив лави Збройних Сил України. Рідним про війну особливо не розповідав, оскільки фактично весь час перебував у місцях, де були перебої зі зв’язком. Врешті, рідним не так важливою була інформація про бойові дії, як те, що він живий-здоровий. Хоча, звісно, якщо траплялася нагода, старався найперше зателефонувати до дружини, щоб і маленьку донечку побачити по відеозв’язку.

Минулорічного 7 серпня Герой поліг на Бахмутському напрямку.

«Люблячий син, турботливий батько, старший брат і справжній друг. Йому судилося стати воїном. Воював за своє, свою сім’ю, територію і власне майбутнє, наше майбутнє, — пригадує Олена Бондарук, сестра Героя. — Він надто любив життя і точно не хотів, щоб ми змарнували своє. Ми продовжуємо жити — з великим болем і вірою у те, що Герої невмирають. Хоча для нас Роман завжди був Героєм, просто війна змусила переконатися у цьому всіх».

У Романа залишилися батьки, дві сестри, дружина, донечка, велика родина, яка пам’ятає, сумує, молиться і сподівається, що він оберігає її з небес.

Василь БОРОВИЦЬКИЙ.

Опубліковано з дозволу редакції газети «Наше життя».

Читайте також:

• Боронив країну заради майбутнього дітей: історія Героя з Волині, брат якого служить на фронті
• «Віддав Україні все, що мав»: спогади про загиблого на війні ексдепутата Волинської обласної ради Сергія Слабенка
• Тіло знайшли за місяць після загибелі: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Зворушлива історія: собака врятувала військового з Волині та його побратимів на позиції в Бахмуті