З перших днів захищав Україну: історія загиблого воїна з Волині

Про нього розповідає Буг.

До трагічної загибелі Костянтин 4,5 роки жив та працював в Ізраїлі, там він зустрів багато вірних друзів. Адже як говорила його мама Алла Євгенівна: «Коли твоє серце наповнене добром і любов’ю, це назавжди залишає слід в душах людей, яких ти знаєш і які знають тебе».

Його подруга Ліад вирішила провідати сім’ю Героя й приїхала в Благодатне. Про це дізнались у Нововолинському музеї та запросили Ліад, маму Костянтина, його сестру з чоловіком, який допомагав з перекладом, щоб вони поділилися спогадами про Героя, з яких потім створять «Книгу пам’яті».

Директорка музею Ірина Костюк показала гостям експонати з війни та розповіла, що наразі вони накопичують речі, а після перемоги буде створено виставкову залу, де також розмістять історії та спогади про загиблих Героїв з Нововолинської громади. 

Сестра Костянтина Галина розповіла, що її брат працював в ізраїльській родині в якій було вісім дітей, допомагав з господарством та фермою, дивися за будинком. Через деякий час вони здружились та прийняли Костю як рідного.

«Костя порадив їм займатись бджільництвом, він у цьому розумівся, бо навчився від дідуся, тож заснував в Ізраїлі пасіку. Також змайстрував бурякорізку та підказав, чим годувати курей, які перестали нестись. Костя багато чого там зробив своїми роками: дерев’яну гойдалку, альтанку. Змайстрував з бочок стільці та стіл, тумбу. З металу зварив декоративну фігурку сім’ї», – поділилась сестра.

Ліад живе поряд у цьому ж містечку, Костя допомагав їй облаштувати територію біля будинку та садок, так вони й познайомились. У Кості в Ізраїлі багато друзів, які дуже хотіли приїхати в Україну та дізнатися як та чим він жив, першою це зробила Ліад, додала Галя.

Ліад розповіла, що вона вперше в Україні, їй дуже сподобалась природа і що вона в захваті від родини Кості, де її дуже тепло прийняли.

Костя приїхав в Україну за пів року до війни, мав в осени повертатись на збір першого врожаю винограду, який сам закладав.

«Ми всі були шоковані та в депресії коли дізналися про загибель Кості, його всі любили та захоплювались ним, сприймали як члена родини. Тож люди, які з ним працювали, вирішили увіковічити пам’ять про нього й вино з цього виноградника назвали на його честь. Вони хотіли зробити щось особливе, адже все на фермі й так нагадувало про Костю, бо було зроблено його руками», – сказала Ліад.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Костя приїхав до Києва, був впевнений, що почнеться війна. 24-го лютого вивіз свого сина та сестру з родиною у Благодатне.

«Була надзвичайно важка та довга поїздка. Дорогою у ньому наче закипала лють. Не мав сумніву, що йому далі робити, ми й не намагались відмовляти. Костя сказав, що не може пробачити рашистам навіть цього, що ось так поспіхом його рідні змушені покидати свій дім», – розповіла сестра.

Наступного дня після приїзду в Благодатне Костя пішов у військкомат.

«Зранку прокинувся, попив кави й дав нам роспорядження, як ми маємо себе вести. І остання фраза його була: «Мам, якщо…ти маєш бути сильна». А я не знаю як. Крім того, щоб допомагати нашим хлопцям, які зараз там, я нічого не можу робити. Це єдине, що мені допомагає. А як далі жити не знаю, як Бог управить. Я щаслива, що його пам’ятають та люблять і що він залишив такий слід у серцях людей», – сказала Алла Євгенівна.

Читайте також:

• «Я цю чорну хустку не зніму до кінця війни», – мати загиблого Героя України з Волині Костянтина Мрочка
• На честь загиблого Героя Костянтина Мрочка з Волині назвали вино в Ізраїлі