зниклі безвісти акція полон Любомль

У Любомлі під супроводом поліції люди з прапорами, емблемами військових бригад, фотографіями рідних та плакатами пройшли центром міста, скандуючи: «Слава Україні! Героям слава!», «Україна понад усе!», «Герої не вмирають!». До заходу долучилися не лише місцеві жителі, а й мешканці Шацької, Устилузької та Нововолинської громад.

Традиційно у другу суботу місяця, 8 березня, рідні, друзі, знайомі та небайдужі вперше провели мирну ходу на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Прохожі зупинялися, схиляли голови, висловлювали підтримку, хоча були й ті, хто залишався осторонь.

Забути – значить зрадити: у місті на Волині вперше провели мирну ходу на підтримку військовополонених і зниклих безвісти

Після ходи учасники зібралися на центральній площі. Жінки, чиї чоловіки зникли безвісти, поділилися власним болем і труднощами. Попри всі випробування, вони знаходять сили підтримувати інших, допомагати армії та продовжувати боротьбу.

Чуттєвим був виступ Владислави Савосюк, яка виконала кілька пісень, сповнених болю, надії, сподівання.

Організаторка заходу Тетяна Римша, дружина безвісти зниклого військовослужбовця 14-ї окремої механізованої бригади Віктора Римші, звернулася до присутніх:

«Ми повинні нагадувати всьому світу про тих, хто не може про себе сказати. Люди, не будьте байдужими. Ми не просимо жалю, ми просимо підтримки, аби про наших рідних не забували. Бо забути – значить зрадити».

Зворушливим був виступ сина військовослужбовця 115-ї ОМБР ЗМК Романа Яковича, який зник майже півтора роки тому. Хлопець розповів, що разом із мамою не опускають руки, не припиняє пошуків і вірять у повернення тата.

Волонтерка Катерина Мокренко підкреслила, що всі військові – це не просто статистика, а чиїсь рідні, за яких моляться та чекають вдома.

«Тут є люди, для яких весна ніяк не настане. Ми маємо пам’ятати про їхніх рідних, про тих, хто воює, про тих, хто зник безвісти чи перебуває в полоні. Ми живемо завдяки їхній жертві», – наголосила на важливості таких заходів волонтерка.

До присутніх звернувся військовий Віктор Мокренко, який понад два роки перебуває на передовій. Він зізнався, що йому важко повернутися до мирного життя, бо здається, що війна стосується лише тих, хто когось втратив або чекає. Військовий закликав людей не бути байдужими, адже лише єдність допоможе Україні вистояти.

«Коли ми сидимо під обстрілами в окопах, страшно кожному. Але ми знаємо, що вдома чекають. Приїхав у відпустку – і боляче бачити, що дехто живе так, ніби війни немає. Такі акції мають бути велелюдними, бо в єдності – наша сила», – наголосив Віктор Мокренко.

Очільник волонтерів Любомльщини Андрій Дем’янчук поділився історіями, як дружини приїжджали на фронт підтримати своїх чоловіків.

«Міцність нашої армії – у підтримці, яку воїни відчувають від рідних. Сильні чоловіки завдяки сильним жінкам. Нехай кожен, хто чекає, дочекається», – підсумував мирну акцію Андрій Дем’янчук.

Під час заходу діти розмальовували імбирне печиво, а всі охочі донатили на підтримку військових. Загалом вдалося зібрати 10 тисяч гривень.

Організатори нагадали, що подібні заходи відбуватимуться кожної другої суботи місяця о 12:00. Бо пам’ять і підтримка – це не просто слова, а обов’язок кожного.