Загинув у першому бою, не встигнувши створити власну сім'ю: Герою з Луцького району Олександру Назаруку навіки 23 роки

Як справжнього Героя зустріли у Ківерцях Олександра Назарука, хлопчика, який навчався в сиротинці міста. Змалечку хлопець потрапив сюди, - йдеться у сюжеті каналу Аверс.

У хлопця була дуже важка доля - пережив смерть батьків, був у дитячому будинку. Трагічна звістка про загибель стала шоком для усіх, хто знав Олександра. 31 липня його коротке життя обірвалось.

«Ми як сім'я тут всі разом, і я теж маю схожу долю - не маю тата, то ми так з ним дуже тісно спілкувалися, і по професії я фотограф. Часто в школах різних, відповідно їхній клас фотографувала і не могла собі навіть уявити, що це буде фотографія не тільки на альбом випускний, а на таку подію сумну. Але він був дуже скромним, сором'язливим, таким замкнутим хлопцем, але добрим. Завжди йшов на допомогу», - розповіла подруга загиблого Анна.

Подруга розповідає, що трагічного дня, коли він вперше йшов після навчань у бій, він навіть не думав, що то буде кінець його життя.

«Це фото було останнє за декілька годин до бою. Він оце своїй мамі прийомній скинув і сказав «мама, я йду в перший свій бій, я надіюсь, я вернуся». І Рая каже, що «Сашко, ми молимся за тебе, ми тебе підтримуємо, молися». Він відповів, що молиться і Біблію читає. Він мав зателефонувати після бою...», - розповідає дівчина.

Те, що Олександр пішов захищати країну, стало несподіванкою для багатьох. Сором'язливий хлопець, який мріє встати фотографом, узяв до рук зброю, щоб захищати усіх нас. У Ківерцях віддати останню шану Герою прийшло багато людей, які зі сльозами на очах дякували за жертовність Олександру.

«Нам доводиться спілкуватися з багатьма чоловіками, хлопцями, які приходять у територіальний центр. І от перед тобою стоїть, богатир, два метри росту, може підкови гнути руками. І коли до нього ставиш питання, чи зможете взяти до рук зброю для того, щоб захищати свою сім'ю, свою державу, свою землю - знаходить десятки причин, щоб не робити цього. Тому що в ньому немає того чоловічого стержня, який був в Олександра. Говорять, що наші воїни йдуть для того, щоб віддати життя за нас з вами. Вони йдуть в першу чергу, для того, щоб звільнити нашу землю від того окупанта, який прийшов до нас, на нашу землю і повернутися живими та здоровими до своїх сімей, родин. Спочивай з миром, Герой. Ти виконав свій обов'язок до кінця», - розповів представник територіального центру.

На жаль, в Донецькій області ворог відібрав мрії та надії молодого чоловіка, якому так і не вдалось створити власну родину та втілити в життя усіх свої мрії. Однокласники та вчителі згадують його як порядного молодого чоловіка з важкою долею.

«П'ять років назад Саша закінчив нашу школу. Тільки хороші приємні спогади, дуже добрий, сором'язливий, в школі досить був нерішучий, а тут проявив таку впевненість, рішучість, мужність. Сьогодні є багато його однокласників тут. На жаль, не про таку зустріч випускників ми мріяли, але пишаємося нашим Сашою», - розповіла класна керівниця Оксана Деркович.

Усе місто навколішки дякувало Герою. Поховали Олександра Назарука на Алеї слави.

Читайте також:

• Мати поховала другого сина, який перед смертю зробив пропозицію коханій: наймолодшому тероборонівцю з Волині навіки 20 років
• Наречена Героя з Волині знайшла призначену їй обручку через півтора місяця після смерті коханого
• Виходить на узбіччя з прапором: у Луцьку маленька дівчинка щоразу зустрічає полеглих Героїв «на щиті». Відео